Читати книгу - "48 законів влади"

Зворотний бік

Влада не може існувати без образів і символів. Цей закон не має зворотної дії.

Закон 38.

Думайте, що заманеться, але поводьтеся, як усі

СУДЖЕННЯ

Якщо ви хочете привернути увагу, поширюючи нетрадиційні ідеї та поводячись екстравагантно, люди можуть подумати, що ви просто вимагаєте їхньої уваги й дивитеся на них зверхньо. Вони знайдуть спосіб покарати вас за те, що змушуєте їх відчути свою меншовартість. Безпечніше змішатися з ними і підлаштуватися під них. Діліться оригінальністю лише з толерантними друзями і тими, кому напевне подобається ваша унікальність.

ОБМІРКОВУЙТЕ З КІЛЬКОМА Й РОЗМОВЛЯЙТЕ З БАГАТЬМА

Плисти проти течії небезпечно. Лише Сократ міг наважитися на таке. Незгода агресивна, бо це засудження поглядів інших людей; кількість невдоволених зростає або через цензурування якогось об’єкта, або через особу, яка це схвалила: істина для небагатьох, а тривіальна помилка вульгарна. Не можна пізнати мудрого за тим, що він говорить на торговиці, бо там він промовляє не власним голосом, а висловлює загальні ідеї, хоча багато його глибинних думок це заперечує: мудрий чоловік так само наполегливо уникає слухати чужі заперечення, як і висловлювати свої; публічність цензури утримується від того, що її провокує. Думка вільна, на неї не можна і не треба тиснути; поверніться до святилища свого мовчання, а якщо його порушуєте, то робіть це під егідою кількох обраних осіб.

Бальтасар Ґрасіан (1601—1658 рр.)

Порушення закону

Приблизно в 478 р. до н. е. місто Спарта відрядило до Персії військо на чолі з молодим спартанським полководцем Павсанієм. Грецькі міста-держави нещодавно дали відсіч потужному вторгненню персів, і тепер Павсаній у супроводі союзного афінського флоту мав покарати загарбників і відвоювати окуповані острови та прибережні містечка. І афінці, і спартанці дуже поважали Павсанія, бо він зарекомендував себе безстрашним воїном.

Павсаній зі своїм військом напрочуд швидко взяв Кіпр, потім приплив до Геллеспонту, висадився там на малоазійський берег і захопив Візантій (тепер Стамбул). Підкоривши частину Перської імперії, Павсаній почав поводитися ще екстравагантніше. Він з’являвся на людях із напомадженим волоссям і в спадному перському одязі в супроводі охоронців-єгиптян; улаштовував пишні бенкети, сидячи по-перському і вимагаючи розваг. Павсаній припинив зустрічатися з давніми друзями, а дедалі більше спілкувався з перським царем Ксерксом, перебравши собі стиль і манери цього диктатора.

Очевидно, влада і успіхи Павсанія затьмарили йому розум. Його солдати — афінці і спартанці — спочатку гадали, що це минуща примха: він завжди був схильний до награності. Але коли Павсаній почав публічно зневажати простоту грецьких звичаїв, ображати простих грецьких солдатів, вони вирішили, що він зайшов задалеко. Конкретних свідчень не було, але пішли чутки, що він перекинувся на бік ворога і збирається стати грецьким Ксерксом. Щоб запобігти можливому заколоту, спартанці відсторонили Павсанія від командування і відкликали його додому.

Однак Павсаній і в Спарті продовжував одягатися в перському стилі. Через кілька місяців він своїм коштом найняв трирему і повернувся до Геллеспонту, розповідаючи співвітчизникам, що збирається продовжити боротьбу проти Персії. А насправді в нього були інші плани: зробитися правителем Греції за допомогою самого Ксеркса. Спартанці оголосили його ворогом держави і відрядили корабель для його затримання. Павсаній здався, упевнений, що йому вдасться легко зняти із себе звинувачення в зраді. На суді випливло, що під час свого командування він раз у раз ображав своїх співвітчизників, споруджуючи пам’ятники собі, а не на пошану міст, що їхні армії билися разом із ним, як установлено звичаєм. Проте Павсаній домігся свого: попри підтвердження його численних контактів із ворогом, спартанці відмовилися ув’язнювати чоловіка такого шляхетного роду й відпустили його.

Веnе vixit, qui bеnе latuit. — Добре живе той, хто вміло ховається.

Овідій (бл. 43 р. до н. е. — 18 р. н. е.)

Мудреці [повинні бути] подібними до скринь із подвійним дном: коли хтось, піднявши покрівець, зазирне всередину, він не побачить увесь вміст.

Сер Волтер Релі (1554—1618 рр.)

Уважаючи тепер себе недоторканим, Павсаній найняв гінця, щоб доправити листа Ксерксу, а гонець натомість відніс листа спартанській владі. Урядники захотіли дізнатися більше і наказали гінцеві зустрітися з Павсанієм у храмі, де вони могли сховатися за перегородкою та підслухати розмову. Їх шокувало почуте: вони доти не чули, аби таку зневагу до їхніх звичаїв висловлювали так зухвало, ще й зробив це спартанець; вони домовилися відразу ж його заарештувати.

Дорогою з храму додому Павсаній якимось чином довідався про те, що сталося. Він кинувся до іншого храму, аби сховатися в ньому, але урядники пішли за ним і оточили храм вартовими. Павсаній відмовився здатися. Не бажаючи силоміць виводити його зі священного храму, урядники й далі тримали його в пастці, доки Павсаній не помер від голоду.

Тлумачення

На перший погляд може здатися, буцімто Павсаній просто полюбив чужу культуру — таке споконвіку трапляється. Йому не до душі був спартанський аскетизм, і він захопився перською схильністю до розкоші й чуттєвої насолоди. Перські шати й парфуми давали йому відчуття звільнення від грецької дисципліни та простоти.

Так воно буває, коли люди приймають культуру, у якій не виховувалися змалку. Однак часто до цього примішується ще щось: люди, які виставляють напоказ свій захват чужою культурою, демонструють зневагу і неприйняття своєї власної. Вони показують свою нову екзотичну поставу, аби відокремитися від простих людей, які безумовно підкоряються місцевим законам і традиціям, і виразити своє відчуття вищості. В іншому разі вони поводилися б із більшою гідністю та поважали б тих, хто не поділяє їхніх бажань. Їхня потреба настільки драматично демонструвати свою відмінність часто викликає неприязнь у людей, чиїй вірі вони кидають виклик, можливо непрямо і тактовно, але однаково це образливо.

Фукідід писав про Павсанія: «Через свою зневагу до законів та імітацію чужинських манер він викликав до себе підозру в тому, що не бажає підкорюватися загальним нормам співжиття». Культури мають норми, що відбивають сторіччя спільних вірувань та ідеалів. І не думайте безкарно кпити з таких речей. Покарання прийде, хоча б через ізоляцію в стані реального безсилля.

Багато з нас, наче Павсаній, чує пісню сирен про екзотичне й чуже. Це бажання повинне мати межі, стримуйте його. Хизуючись своєю насолодою від чужинської ментальності й поведінки, ви насправді демонструєте інше: вашу вищість над оточенням.

КОЛИ МІНЯЮТЬСЯ ВОДИ

Якось Хідр, учитель Муси, звернувся до людей із осторогою. Прийде день, сказав він, коли вся незапасена