Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Боже! Що за яскрава зоря в моїх очах? Я зараз осліпну! — гучно виголосив знайомий голос, що змусив мене обернутися.

Я усміхнувся, впізнаючи силует, що наближався. Його енергія була така ж, як і завжди — магнетична та невичерпна.

— Сам Аран Мартінез? — підхопив я його гру, простягаючи руки для дружніх обіймів. — Ти все ще серед нас, смертних?

— Дуже смішно, Бореллі, — буркнув він, обійнявши мене у відповідь. — Однак, мушу зізнатися, твоя правда. Цей винний бізнес скоро відправить мене прямо в усі мої запаси вина.

Я засміявся, хитаючи головою. Аран завжди був майстром драматизації.

— Познайомиш нас? — він натякнув на Вікторію, киваючи в її бік. — Хоча, тут тільки про вас і говорять, друзі.

— Не перебільшуй, — я посміхнувся, утім швидко перейшов до справи. — Вікторія, знайомся, це Аран Мартінез. Власне… син тієї самої Мартінез, на показ якої ми прийшли.

— Таке враження, ніби ти не міг вигадати чогось кращого для мого представлення, — він театрально закотив очі.

Я помітив, як Вікторія трішки напружилася, ніби все ще звикала до того, що я знаю так багато людей із шоубізнесу.

— Аран, а це моя дружина Вікторія, — сказав я, роблячи крок ближче до неї та обіймаючи її за талію, ніби мимоволі.

— Я рада з вами познайомитись, — промовила Вікторія, її голос звучав впевнено, проте я бачив, як вона трохи хвилюється.

— Ох, прошу, тільки на «ти», — відповів Аран із відкритою усмішкою. — І так, я теж радий нашому знайомству.

— А де, власне, твоя кохана дружина? — поцікавився я, шукаючи знайоме обличчя серед гостей.

— Карла, — Аран тяжко зітхнув, у його погляді промайнув смішок. — Вона загубилася в цьому приміщенні, щойно ми прибули. Побачила капкейки, і, здається, їх тепер немає. Тому не розраховуйте на солодкий стіл..

— То тебе теж можна привітати? — я хитро підняв брови, вкладаючи в запитання прихований натяк.

Від цих слів Аран буквально розквітнув, а його усмішка стала ще ширшою.

— Спробуй, — відповів він з удаваною таємничістю, але щасливими іскорками в очах.

І як на замовлення, поруч з нами з’явилася Карла — яскрава та сяюча, тримаючи в руках маленьке тістечко, ніби це був найбільший скарб.

— Нарешті я тебе знайшла! — вигукнула вона, не звертаючи уваги на нас. Її очі палали ентузіазмом. — Там стільки було солодкого… Я просто не змогла втриматися.

— Не хвилюйся, кохана, — Аран ніжно обійняв її, його голос звучав з теплою ніжністю. — Коли ми будемо повертатися в готель, я куплю тобі всю кондитерську. Але зараз… подивися, кого я зустрів.

Карла перевела погляд і побачила мене. Її обличчя миттєво змінилося на радісне.

— Камілло?! — гучно вигукнула вона, підскакуючи, щоб обійняти мене.

— Карла, ти зовсім не змінилася, — сказав я, злегка піднявши її в обіймах.

— А ти все такий же джентльмен! — вона засміялася, відходячи на крок. — А це.. твоя дружина?

— Так, це Вікторія, — я представив її з усмішкою, а Карла тут же взяла її за руки.

— Вікторіє, яка ти красива! Камілло завжди мав чудовий смак.

Я глянув на Вікторію, і помітив, як її напруга повністю розтанула. Вона відповіла посмішкою, яка була одночасно ввічливою та щирою.

— Дякую, Карло. Ви також виглядаєте прекрасно.

— Прошу, тільки на «ти» і не офіційно.

Карла щиро сміялася, притримуючи Вікторію за руку, ніби вони давно знайомі. Її енергія була настільки заразливою, що я теж не міг втримати усмішку. Аран, як завжди, стояв поруч, випромінюючи свою невимушену впевненість.

— Отже, Камілло, тепер розумію, чому тебе так важко знайти зустріти після матчів, — пожартував він, кидаючи погляд на Вікторію. — Ти тепер в модельний бізнес вписався?

— Не перебільшуй, Аран, — відповів я, але мій тон був радше грайливим, ніж серйозним. — Ти ж знаєш мене — спорт завжди на першому місці.

— А ти, мабуть, думаєш, що він говорить правду? — звернувся Аран до Вікторії, злегка підморгнувши.

Вікторія посміхнулася, поглянувши на мене.

— Я б сказала, що він намагається дотримуватися цього правила. Хоча інколи… — вона зробила паузу. — Здається, що йому важливіше щось інше.

Я ледве стримав усмішку, відчувши, як тепло розливається в грудях від її слів.

— Наприклад? — поцікавився Аран, явно заінтригований.

— Наприклад, вражати мене, — відповіла вона, навіть не дивлячись на мене, а її голос звучав м’яко і впевнено.

— Ах, як мило! — Карла театрально приклала руку до грудей. — Камілло, ти став справжнім романтиком.

— Ох, перестаньте! — засміявся Аран, піднімаючи руки. — Ви змушуєте мене заздрити вашій гармонії. Карло, здається, нам теж треба оновити наші клятви.

— Може, на наступному показі? — жартома відповіла вона, утім її погляд був сповнений щирої любові до чоловіка.