Читати книгу - "Війна Калібана"

Типу вбивства одного з політиків ООН, який не зривався з повідка аби розпочати війну з Марсом.

- А ви знаєте? - мовила вона перед тим як зрозуміла що хоч щось хоче сказати, - мені щойно спало на думку…

Камбуз затих.

Боббі раптом спали на думку неприємні спогади як вона промовляє у конференц-залі ООН, одночасно руйнуючи свою військову кар’єру. Капітан Голден, занадто самозакоханий красунчик вирячився на неї, з неособливо приємним виразом на обличчі. Він був схожий на дуже злу людину, яка втратила хід думок на півслові. І Крісьєн на неї дивилася теж. Та вивчивши трохи емоції старенької, було схоже що вона не злилась. Їй було цікаво.

- Ну, - Дрейпер прочистила горло, - он шістка марсіянських бортів переслідує кораблі ООН. І марсіянські вище класом. Обидва флоти підняті по тривозі.

Ніхто не говорив і не рухався. Цікавість політикині перетворилося на насупленість, - отже, - вела далі сержант, - вони можуть захотіти нам допомогти.

Авасарала насупилась ще більше, - якого дідька Марс захищатиме мене від вбивства моїм власним флотом?

- Але ж від запиту гірше не стане?

- Ні, - озвався Голден, - не стане. Чи хтось ще вважає що стане гірше?

- А хто викликатиме? – запитала Авасарала, - ти? Зрадниця?

Слова були мов удар в живіт. Але Дрейпер зрозуміла навіщо вони були сказані. Вона готувала Боббі до найнеприємнішої відповіді марсіян. Перевіряла реакцію.

- Так, я зроблю перший крок, - відказала морпіх, - але ви єдина хто має їх переконати.

Крісьєн дивилася на неї довгу хвилину, потім сказала: - добре.

- Повторіть, «Росінант», - сказав марсіянський командувач. Зв’язок був настільки якісним, неначе вони стояли з чоловіком в одній кімнаті. Його не якість звуку турбувала. Авасарала говорила повільно, ще раз повторюючи те саме.

- Це асистент помічника генерального секретаря Об’єднаних націй Землі Крісьєн Авасарала, - повторила вона, - у той час коли я на шляху до миротворчої місії в систему Юпітера, мене збирається атакувати злочинний елемент флоту ООН. Врятуйте мене, на хуй. Я віддячу вам умовивши мій уряд не обертати на скло поверхню вашої планети.

- Я маю відправити це по ланцюгу, - відповів командуючий. Відео зв’язок вони не використовували, але посмішка була чутна у його голосі.

- Викликайте того кого маєте викликати, - відповіла Крісьєн, - лиш прийміть рішення до того, як ці вишкребки почнуть насипати мені ракет. Домовились?

- Мем, я зроблю все що в моїх силах.

Худорлява , - її звали Наомі розірвала зв’язок і перевели погляд на Боббі, - ще раз: чому вони мають нам допомагати?

- Марс не хоче війни, - відповіла Боббі, сподіваючись що її голос звучить достатньо вагомо, - якщо вони второпають що на кораблі який от-от зіб’ють оонівські яструби війни, присутній голос розуму, то цього вже достатньо для втручання.

- Звучить якось непереконливо, - відповіла Наомі.

- До того ж, - підтримала підлеглу Авасарала, - я щойно дозволила їм стріляти по кораблям ООН без політичних наслідків.

- Якщо навіть вони допоможуть, - озвався капітан, - вони ніяк не зможуть зупинити землян від декількох пострілів по нам. Потрібен план дій.

- Ми тільки-но цю маячню всю до купи зібрали, - в серцях мовив механік.

- Я все ще наполягаю на тому, щоби Пракс і Наомі перейшли на «Рейзербек».

- Мені починає здаватися що це погана ідея, - мовила Авасарала, сьорбнула каву і скривившись. Старенька таки нудьгує за своїми п’ятьма чашками чаю в день.

- Поясніть, - запропонував Голден.

- Ну якщо марсіянці вирішать що вони на нашому боці, це змінить усю картину для ООНівців. Вони нас сімох не поб’ють – наскільки я правильно рахую.

- Далі, - підтримав її Джим.

- Таким чином їм важливо аби їх не запам’ятали як злочинний елемент. Якщо Нґуєнівські змовники програють, усі з його команди як мінімум постануть перед трибуналом. Найкращий варіант упевнитись що цього не станеться – зробити так аби я не вижила в цьому бою. Не важливо, при цьому, хто переможе.

- Що означає що всі стрілятимуть по «Росі» а не по пінасу.

- Звісно ні, - засміялась Крісьєн, - тому що звісно я маю бути на пінасі. Чи ви вважаєте що вони повірять що на кораблику, який ви так самовіддано намагаєтесь захистити мене немає? І закладаюся, - на «Рейзербеку» немає тих штук, про які ви розповідали – ГТЗ.

До Дрейперівого подиву, Голден кивав на слова Авасарали. Вона, певне, тримала його за розумаку, який закоханий в свої ідеї.

- Ага, - погодився капітан, - ви абсолютно праві, - вони запустять все що мають в «Рейзербек», коли той спробує втікти, а він не має захисту.

- Що означає що ми усі або існуватимемо на цьому кораблі або помремо на ньому, - докинула старпом, - як і завжди.

- Ще раз, - відповів їй капітан, нам потрібен план дій.

- Це дуже невелика команда, - озвалася Боббі, бо балачка зайшла в її царину знань, - хто чим займається?

- Оперативний офіцер – Голден вказав на Наомі, - вона також відповідає за електронне озброєння і протидію. До того ж вона геній, тому що ніколи не бралася за це до того, як ступила на борт цього судна.

- Механік… – капітан почав було, вказуючи на Бертона.

- Маслопуп, - обірвав капітана здоровань, - я роблю що можу, аби утримати ций корабель у купі, коли в ньому понароблювано дірок.

- Я зазвичай на бойовому посту, - розповів про себе капітан.

- А стрілець хто? – уточнила Боббі?

- А я, - пілот вказав на себе.

- Ти і літаєш і про цілі турбуєшся? Я вражена.

Алексову темна шкіра стала ще темнішою. Його говірка долини Маринера з нерозбірливої стала обворожливою. А рум’янець – приємним:

- Нє. Капітан грезети іно з боєвого посту. Але я маю контролювати вогневі канони.

- Ну то от вам маєте, - Дрейпер повернулася до Голдена, - віддайте мені стрілковку.

- Не ображайтеся, сержанте… почав капітан.

- Ґанні, - перебила його сержант.

- Ґанні, - погодився кивком Джим, - але чи стане у вас кваліфікації для керування вогнем на військовому судні?

Боббі вирішила не ображатися і замість того посміхнулася:

- Я бачила у шлюзі ваші обладунки і зброю. Ви знайшли МШН у