Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

- Ще твої вуха... - я все ж відповіла на його запитання, - Невже з ними нічого не можна зробити? - крикнула я в спину нареченого, поки він йшов.

Принц на мить зупинився коли почув про вуха, ледь не спіткнувшись, але не обернувся і нічого мені не відповів, просто мовчки вийшов з бібліотеки.

От тобі й висока політика. Летті поображається трохи та й погодитися стати фавориткою, і буде у нас здорова традиційна королівська родина: у принца коханка, у мене - коханець. 

Пригнічена, я повернулася до бальної зали щоб відігравати свою роль до кінця, не показуючи сум'яття та втоми.

Всупереч побоюванням, шукати мене ніхто не кинувся, мабуть, вирішили, що ми з нареченим усамітнилися бо зникли майже одночасно. Скоро повернувся Леонард із приклеєною вічливою посмішкою, і, схоже, повністю задоволений нашим спілкуванням в інтимній обстановці, до мене більше не підходив та й навіть не дивився в мою сторону. Бабуся подивилася на нього, на мене і розуміюче посміхнулася. Вона хотіла поговорити про це та вже відкрила рот, але я почала першою:

- А що це за дівчина, чорнява, приблизно мого віку, Летті? Вона здалася мені цікавою...

- Летиція ла Грано? - запитала Адалін.

Я невпевнено кивнула. Сподіваюся, не помилилася.

- Дочка керуючого палацом, Оскара ла Грано, зі збіднілого дворянського роду. Її батько - барон, але вони розорилися, хтось із родичів замовив за нього слово і його взяли на цю посаду. Придане за дівчиною таке мізерне, що вона мало чим перевершує безприданниць. Я вже думала, що в неї й шансів немає, але торік стався курйозний випадок: молодший син графа ла Домос, Паоло, просив її руки, і можеш собі таке уявити - вона йому відмовила! І про що тільки думала? Весь двір був шокований...

Тож, бабуся не знає про роман Летиції з принцом, інакше б так не дивувалася її відмові. Адалін тим часом продовжувала розповідати про коханку Леонарда:

- Дівиця вона цікава - боги дали їй гострий розум. Ерудована: знає кілька мов, зокрема стародавню еланську та стародавню мірадейську, читає філософів в оригіналі, і загалом, вона гідний співрозмовник навіть найрозумнішим чоловікам. Уся в батька, а той відомий філософ, нещодавно видав книжку з якоїсь там логіки, я читала, але нічого не зрозуміла, там усе надто складно... Але завдяки батькові вона завсідник філософських салонів, одна з небагатьох жінок, які взагалі розуміють, про що там розмовляють.

Хм, неординарна дівчина. Моя симпатія до коханки принца дедалі зростала, а непристойний факт її морального падіння з моїм нареченим ніяк на це не впливав. Що представляє собою Летиція я приблизно зрозуміла, тож запитала про більш нагальне питання:

- Розкажи про завтрашній ритуал. Я нічого про нього не знаю. Ніхто не вважає за потрібне пояснити мені чого чекати!

Адалін знизала плечима:

- Та я сама про нього мало що чула. Це таємниця. Знаю тільки, що ритуал проводять на стародавньому родовому артефакті. Він благословляє тих, хто одружується, і це навіть більш значуща церемонія ніж власне весілля. На ритуалі дозволяють бути присутніми тільки кровним родичам, найближчому оточенню і Верховному жерцеві. Мене теж запросили, і Райан має бути, не розумію чому він досі не прилетів... - тут вона перервала свою сумбурну розповідь і стривожено запитала, - Люба, що з тобою?

Я й сама відчула, як кров відлила від мого обличчя і світ хитнувся.