Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           - Привести до ладу хоч один човник і почати вивезення на планету колоністів.  Інформація, яку ви надали, мені дуже не подобається, на кораблі на всіх чекає смерть... - виголосив Ас.

            - А як же монстр? - запитав я в нього.

             - Знаєте, я був кращої про вас думки. Ми ж сучасні розумні, не те що ті дикуни, що деградували, на палубах корабля. Який монстр? Найімовірніше, якась хвороба, що викликає галюцинації перед смертю, - дуже впевнено сказав Ас. Переконувати його в тому, що монстр існує насправді, я не став. Коли постраждають його люди, він почне думати по-іншому, та й можливо, що йому пощастить, і монстр впаде в сплячку, нажершись іншими людьми.

            - Нехай буде так. Згідно зі знімками з уцілілих камер тіїсців, під нами є кілька міст, що більш-менш уціліли поблизу річки. У цього навіть збереглася частково міська стіна, звісно, там доведеться добряче попрацювати, але це краще, ніж починати в порожньому полі.  Подумайте над тим, щоб висадку почати саме звідти, у містах можна знайти хоча б той самий будівельний матеріал. - запропонував я йому, створивши голограму, побудовану на основі фотографій тіїсців.

           - Ви туди ж попрямуєте? - запитав Ас у мене, - Досі не віриться, що ось так можна літати силою думки... - це він про метод, за допомогою якого ми спустилися на планету. 

           - Ні, на нас чекають ось ці руїни. Саме туди висаджувалися тіїсці. І відразу попереджаю, вам не варто там висаджуватися. Може, і не монстр, але майже всі тіїсці, що висадилися, загинули.

            - Я розумію,- відповів він,- Ви капсули зараз заберете? - запитав у мене капітан Ас. У відповідь я просто підняв їх у повітря, весь час розмови я обережно за допомогою своєї здатності вивільняв їх із кріплень у поверхні палуби,- Це,- тут він застряг,- Вражаюче,- кивнув він мені, коли я з капсулами, що летіли за мною, попрямував до виходу з гібернаційної капсули,- Дякую за допомогу, якби не ви, то невідомо, скільки б ми тут іще пробули. 

            - Скільки залишалося до вичерпання вашого джерела енергії? Років сто ще начебто, - уточнив я в Аса, - Ось стільки й залишилося вам лежати в капсулах. Радий був із вами познайомитися, ми будемо в Олафа найближчі кілька днів. 

         Ас не дуже хотів іти на контакт з Олафом, він вважав себе повноправним господарем усього на кораблі, і розуміння того, що той самий Олаф має набагато більшу владу і можливості, ніж він, сильно било по самолюбству.

         У коридорі, що веде з командної рубки, до мене приєдналися Галон із Кендрою і професор із "рабами", навантаженими сотнями кілограм різного добра, набраного в різних приміщеннях.

         - І як? - запитав я в Галона, поки я займався з Асом і заробляв нам стазис-капсули, Галон вирушив до кораблів в ангарі. Він мав оцінити ремонтопридатність техніки.

          - Стародавній мотлох до стандартизованої епохи. Хоча ні, це навіть більш стародавнє. Думаю, відремонтувати можна, але там усе збудовано за власними технологіями Єнулів, нам доведеться витратити не один місяць на те, щоб розібратися в них і приступити до ремонту.  Навіть перше покоління наших човників у тисячі разів перевершують цей стародавній мотлох. Сенсу зв'язуватися немає жодного,- підтвердив мої думки Галон. На жаль, нічого важливого в командній рубці не було, крім власне екіпажу корабля і саркофагів Джоре.  Інформація і то не проливала світло на те, що сталося з кораблем. Останній запис було зроблено за одинадцять місяців до розрахункового прибуття корабля до планети, а після відсутності не тільки записів, а й навіть логів на цілих двадцять п'ять років.  Наступні записи були лише логами до моменту пробудження Аса.

         - А що ти хотів? Цей корабель вирушив у політ ще за тих часів,    коли Енули себе вважали єдиними у всесвіті,- промовила Кендра. - Навіть не віриться, що спілкуюся з людьми, які народилися багато тисяч років тому.

           - А я якось про це не замислювався, - помітив я такий нюанс своєї свідомості, - А в тебе як справи, - запитав я в неї, - Вдалося розібратися з їхнім майже вічним джерелом живлення?

            - Так, як би дивно це не було, але джерелом енергії їм служить генератор фазового зсуву. За рахунок багаторазового фазового зсуву навколо генератора утворюються різно заряджені частинки, які бомбардують собою різні ферміони, внаслідок чого відбувається викид енергії. Технологія явно нелюдська, надто вже чужа логіка роботи. Та й паливом служить якась екзотична речовина. Нейромережа не змогла знайти збіг. Я взяла із собою невеликий шматок, що скажеш? - дала мені в руки пластикову коробочку, в якій лежав триграмовий шматочок напівпрозорого червонуватого каміння, - Радіації або будь-якого іншого випромінювання від нього не йде. Таке відчуття, що його не існує. 

- Камінь псі-активний, - вимовив я після хвилинного випромінювання, - Він починає резонувати, якщо на нього подавати псі-енергію. Є в мене підозра, що камінь органічного походження.  Гаразд, це не важливо зараз, отже, джерело енергії, як і капсули, найімовірніше, належить Джорі. Професоре, а вам щось вдалося виявити.

- На жаль, майже все зіпсувалося з часом. Але мені вдалося знайти книжки, роздруковані на пластику. Більша частина - це художні книги, але є й навчальні посібники з різних наук. - відповів Зігнарт,- Я зібрав усі книги, які знайшов, такому добру не можна пропадати.

            - Отже, нічого корисного.- вимовив я.- Отже, повертаємося до Олафа, відпочиваємо і вирушаємо до рятувальної капсули.

           - А ти ж хотів безпосередньо в саркофагах спуститися? - запитала Кендра.

           - Занадто небезпечно, в облоговому режимі спустимося без проблем, але матеріал капсули глушить псионіку, один або два саркофаги зсередини я зможу утримувати, і це все. Навіть зараз я тримаю не їх, а повітря навколо них. - відповів я. - Тому спускатися будемо на рятувальній капсулі, на яку я встановлю саркофаги.