Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін 📚 - Українською

Читати книгу - "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін"

525
0
22.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа" автора Альфред Деблін. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 118 119 120 ... 167
Перейти на сторінку:
три чарки коньяку, два бутерброди з шинкою, три бульйони і три ґумові підошви». — «Ґумові підошви? А, це ви так про грінки». — «Ви кажете: «грінки», а я кажу: «ґумові підошви». А дріб'язку у вас не буде? Знаєте, у нас вдома немовля в колисці лежить, то я йому замість соски даю монетку посмоктати. Так. Ну що, мишеня, ходімо. Година сміху скінчилася, до каси і поїдемо на Кассель».

Александерштрасе та площею проходять також чимало жіночок і дівчат, що носять під серцем зародок, який перебуває під захистом закону. І поки на вулиці жіночки й дівчата мліють від спеки, зародок сидить в своєму закутку, у нього приємна температура, він гуляє по Александерплац, але деяким зародкам опісля буде кепсько, тож хай зарано не радіють.

А ще там тиняються інші люди, які цуплять усе, що погано лежить; одні ситі, інші ще тільки розмірковують, як би й собі чимось набити черево. Універмаг Гана знесли до цурки, але крамниць не бракує, вони ледь не в кожному будинку, принаймні так виглядає, ніби то все крамниці, а насправді там ні до чого прицінитися, сама лише реклама, заклики, приманки-щебетанки, обіцянки-цяцянки — справжнісінький тобі пташиний ґвалт.

І знов я побачив усі утиски, що чинились під сонцем, — і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя. І я похвалив тих померлих, що давно повмирали[206].

Похвалив померлих. Для всього свій час, час зашивати і час дерти, час збирати і час розкидати. Похвалив померлих я, що лежать під деревами й сплять[207].

Єва знову забігла до Франца: «Франце, ти збираєшся нарешті щось робити? Адже минуло вже три тижні. А якби я жила з тобою, ти б і про мене так мало дбав?» — «Та я ж нікому навіть сказати про це не можу, оце лише ти, Єво, знаєш та Герберт, і ще бляхар, а більше ніхто. Про таке нікому й не скажеш, бо на глум здіймуть. А заявити в поліцію також не випадає. А на рахунок грошей — не переймайся, Єво. Можеш мені більше нічого не давати, якось обійдуся. Я — знову — піду — на роботу». — «Щось ти геть не засмучений, і сльозинки не зрониш. Уже навіть і не знаю, як тебе розворушити, а я сама нічого не можу зробити». — «Я теж не можу».

Справа йде до розв'язки, злочинці гризуться між собою

На початку жовтня у банді дійшло до суперечки, якої так побоювався Пумс. Йшлося про гроші. Пумс, як завжди, вважав, що головною справою для банди є збут товару, тоді як Райнгольд та інші, а з ними й Франц, навпаки, головним вважали добування товару. Вони вимагали, щоб виручка розподілялася залежно від кількости здобутого, а не від збутого, Пумсові закидали, що той бере собі надто велику частку, зловживаючи монополією своїх зв'язків зі скупниками, а надійні скупники не бажали мати справи ні з ким іншим, окрім Пумса. І хоча Пумс погоджувався на значні поступки й всі можливі форми контролю, банда стояла на своєму: щось треба міняти. Вони виступають за кооперативну форму їхнього підприємства. Та Пумс вважає, що вони й так її мають. Але цьому ніхто не вірить.

Аж тут нагодилася одна справа: крадіжка зі зламом на Штралауерштрасе. І хоча Пумс уже давно не виходив на діло, цього разу він іде разом з усіма. Йдеться про фабрику перев'язувальних матеріалів, розташовану в одному з дворів на Штралауерштрасе. Вдалося рознюхати, що у приватній конторі в сейфі зберігаються гроші. То мав бути випад проти Пумса: не товар, а гроші. Коли ділитимуть гроші, ніякого шахрайства вже не буде. Тому Пумс і вирішив взяти у справі особисту участь. По двоє вони піднімаються пожежною драбиною, спокійно розбирають замок на вхідних дверях до контори. Бляхар узявся до роботи. Тим часом було зламано замки на всіх конторських шафах: там виявили лише дріб'язок та кілька поштових марок; у коридорі знайшли дві каністри з бензином — може стати в пригоді. Потім усі чекають, поки Карлхен закінчить свою роботу. І треба ж було такому трапитися, що він обпік собі автогеном руку й більше не може продовжувати працювати. Райнгольд спробував сам узятися до діла, та через брак досвіду в нього нічого не вийшло. Тоді Пумс забрав у нього автоген, але і в нього справа не пішла. Кепсько! Треба кидати все і вшиватися, поки не з'явився сторож.

З досади вони схопили каністри й пообливали бензином усі меблі й навіть клятий сейф, а потім кинули сірника. Невже Пумс тепер може зловтішатися? Де там! Цього вони не допустять. Трішки зарано кинули сірника й трішки підсмалили Пумса. А чого він взагалі з ними поперся? У того вся спина горить, а хлопці кинулися до сходів, подають знаки, мовляв, сторож іде. Пумс заледве встиг ускочити в машину. І поготів йому, буде Пумсові наука! Але ж де взяти грошей?

Пумс посмішкується. Все-таки товар краще за гроші. Тут треба бути спеціалістом. Що ж робити? Пумса називають і експлуататором, і капіталістом, і аферистом. Але слід бути обережними, щоб не перегнути палиці, а то він може скористатися своїми зв'язками й збити нову банду. А на черговому засіданні клубу він скаже: я роблю все, що можу, якщо хочете, можу показати оригінали рахунків; одне слово, йому нічого не закинеш, а коли відмовитися з ним працювати, тоді в клубі скажуть: а що ми тут можемо зробити, якщо ви не хочете з ним працювати, то ваш клопіт, чоловік робить, що може, і якщо йому трохи більше перепадає, то тут нема чого нарікати, у вас ще є дівки, які також заробляють, а в нього лише стара, ото й усе. Так що доведеться і надалі мати з ним справу, з цим клятим експлуататором і капіталістом.

Усю злість зігнали на бляхареві, який завалив справу на Штралауерштрасе, через що вони спіймали облизня. Такий попсуй-майстер нам узагалі не потрібен. А тому прикро, обпік руку, мусить тепер її лікувати, завжди працював добре, а тепер має постійно вислуховувати образи.

Звісно, вони можуть збиткуватися наді мною, похмуро думає Карл. Була в мене майстерня, а через них довелося її закрити. Варто мені трохи випити, як жінка починає лементувати. А сама? На Новий рік повертаюся додому, гукаю її, гукаю, а тої й близько нема. От курва! Приперлася аж о сьомій ранку, ясно, що з іншим була, зрадила

1 ... 118 119 120 ... 167
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін"