Читати книгу - "Дзвінок який змінив моє життя, Ліліанаа"

коли дівчата відійшли, я почав розповідати Андрію все від того моменту, коли він завершив виклик. сказати, що він був в шоці, це нічого не сказати. спочатку він це приймав як тупий жарт, але зрозумів, що я кажу це абсолютно серйозно, він глянув на дівчат які були біля дверей входу в аудиторію

 - чувак, то ти попав

 - тобто? 

 - та ви обоє закохалися один в одного, ти думаєш вони там зараз про навчання пліткують? - каже Андрій абсолютно серйозно

 - ми не могли закохатися! це не можливо - доказую я свою думку

 - Денисе, ти дурень? тебе дівчина перша обійняла тут в аудиторії, нікого не боячись, те що це як подяка суть не змінює. а прохання залишитися з нею в одному ліжку? а той сон, де їй мовляв жених приснився, не зрозумів, що то ти?! дівчина просто тебе описала, а ти їй Стаса приліпив. піди скажи їй , що вона тобі не байдужа. я не сплутаю почуття любові з дружбою, я з Аліною 3 роки разом, я знаю всі таємниці та ключі в здорових та правильних стосунках. в решті решт в тебе день народження через тиждень, запроси Руденко і.. - він змовчав бо дівчата повернулися на свої місця, він продовжив говорити тихіше

 - запроси і зізнайся їй в своїх почуттях, а в першу чергу зізнайся сам собі в цьому! - такого Андрія я ще ніколи не бачив, він ледве не кричав це мені. я глянув на Ніколь і думав про слова Андрія, може він правий..

 - ПІСЛЯ ЗАНЯТЬ -

я побачив як до Ніколь підійшов Стас, вони обійнялися і стали говорити про щось. я стояв дивився на них, якби це не було дивно, але Стас також підходив під опис того її жениха зі сну, сміх Ніколь долунав до моїх вух. я не хотів псувати їхню ідилію, пішов в бібліотеку я сів в самому дальньому кутку та думав про те, що побачив. в бібліотеку хтось зайшов я не дивився, хтось прийшов повчитися, а я тут сиджу страждаю. до мене підійшов хтось я підняв погляд, переді мною стояла Дарина

 - ти чому тут?

 - кхм, я чекаю коли Ніколь закінчить говорити з Стасом

 - то ти бачив їх?

 - ага, стояли обіймалися

 - вона тебе скрізь шукає

 - а, добре, тоді я піду і ми поїдемо додому - я встав та відійшов від неї на декілька кроків, як чую її голос

 - Стас і Ніколь вони.. - я її перебив

 - мені не цікаво хто вони - я вийшов з бібліотеки і побачив стурбовану Ніколь, вона підійшла до мене

 - я думала ти поїхав - її погляд бігав по моєму обличчі

 - я чекав тебе у бібліотеці, можемо тепер їхати - Дарина вибігла до нас і кричить мені

 - Денисе, ти такий дурень. Стас і Ніколь вони двоюрідні брат і сестра - я був шокований, я глянув на Ніколь та кивнула головою підтверджуючи слова Дарини , я кутиками губ посміхнувся

 - Дарино, тебе підвезти?

 - ні, мене Стас забере

 - Стас?

 - Стас і Дарина зустрічаються вже як рік - відповіла мені Ніколь, я тільки зараз зрозумів як накрутив себе

ми з Ніколь пішли на вулицю, сіли в машину та поїхали додому, зайшовши в квартиру, я звернувся до Ніколь 

 - тобто Стас не може бути твоїм женихом, то виходить що тобі приснився я? - Ніколь глянула на мене

 - ти ведеш розслідування? 

 - може й таке бути - я посміхнувся

 - я піду приготую нам поїсти - вона пішла на кухню явно тікаючи від цієї теми, я пішов їй допомагати. ми разом стояли дуркували на кухні, сміялися, говорили, слухали музику, але виснажені сіли за стіл їсти, це вийшло ще смачніше ніж очікувалося, після вечері я став мити посуд, а вона в душ пішла, після неї я сходив, ми сіли ще переглянути фільм "Область Тьмы" ми так і заснули, я прокинувся уночі, взяв її на руки та відніс до неї у кімнату, прибрав волосся з обличчя, накрив ковдрою та пішов до себе спати.