Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 4.1

Дивно, але мені навіть удалося заснути. Розбудив мене господар Ганс стукотом у двері та звісткою, що сніданок уже готовий.

У животі відразу голосно забурчало, нагадуючи про пропущену вчора вечерю і наступні... кхм "фізичні навантаження". Я одразу, як ошпарена, схопилася з ліжка і засновигала по кімнаті, заламуючи руки.

Ось тепер, коли дурман ночі розвіявся, сором накотив на мене з лишком. При світлі дня все, що вночі здавалося правильним і природним, раптом виявилося хибним і неприпустимим.

І я зустрінусь із Габріелем. Як я зможу дивитися йому у вічі? І нам ще належить снідати разом, в одному диліжансі добиратися до Ріци.

Може, пропустити сніданок? Живіт відразу протестуюче забурчав, та й нерезонно відмовлятися від оплаченої їжі, адже спільної дороги точно не уникнути.

Я привела себе в порядок, виставила багаж у коридор, і на ногах, що не гнуться, пошкандибала в загальний зал. Було страшно. І не тільки через Габріеля: мені здавалося, що всі навколо знають про те, що я втратила невинність, і сміятимуться.

Природно, нічого подібного не сталося. Кухарка - дружина Ганса - була привітна, як завжди, сам Ганс добродушний і веселий, навіть візник здавався сповненим оптимізму.

Я обвела очима зал – Габріеля не було видно. Відчувши одночасно полегшення та легке розчарування, я присіла за столик біля вікна. До мене незабаром приєднався візник.

- Леді Анно, ваш попутник передавав вам побажання доброго ранку, а також вибачення, що не зможе розділити з вами залишок шляху. Його справа в Ріці стала терміновою і він поїхав верхи ще затемно.

І знову - полегшення та розчарування. Цікаво, у нього справді справи, чи він просто хотів уникнути незручності? І все ж трошки шкода, зовсім трохи, що ми більше не побачимося. Хоча в цілому, це, звичайно, дуже добре.

Час у дорозі пролетів швидко. Коротка зупинка в Ріці, ще кілька годин - і ось, Альма-матер зустрічає мене розкритими обіймами, точніше - відчиненими воротами. Диліжанс зупинився прямо біля пропускного пункту - невеликої одноповерхової будівлі, - і візник взявся відв'язувати мій мізерний багаж.

- Доброго дня, містрес Анно! – радісно зустрів мене черговий гвардієць. Так-так, нашу милу Академію охороняв десяток тих доблесних, прославлених королівських гвардійців! Щоправда, ходили чутки, що сюди посилали особливо завинивших або близьких до відставки. Але все ж таки, так король ще раз підкреслив свою прихильність нашому навчальному закладу.

- Доброго дня, Вілмонте! Рада бачити! А з якої нагоди відчинені ворота? - поцікавилася швидше з ввічливості. Ворота відчиняли нечасто, але не так вже й рідко, так що це не було чимось незвичайним.

- Так новий ректор має прибути з хвилини на хвилину. Ах, ви ж тільки прибули і ще не знаєте! У нас великі переміни!

Звістка, звичайно, була важлива, але, оскільки моїх шкурних інтересів не торкалася, мене не особливо схвилювала: все-таки, яка справа мені, пересічній третьокурсниці, хто керує Академією. От якби викладач із ББП змінявся, то було б куди цікавіше...

- Ах, ось і він! - сторож миттю витягнувся струнко, вказуючи на вершника, що наближався.

Особисто знайомитися з новим ректором я не планувала, напевно, пізніше буде загальне представлення всім адептам, тому хотіла якнайшвидше втекти до гуртожитку, та ось тільки візник ще відв'язував мій багаж від диліжанса. Довелося чекати.

Тим часом тупіт копит наближався, і невдовзі я почула чоловічі голоси. Все-таки моя жіноча допитливість взяла своє, і я визирнула з вікна. Та й так і обмерла.

Там був Габріель! Тут! Біля нашої Академії! Що йому  потрібно!?

Я насилу повірила у побачене. Не міг же чоловік, зрештою, з'явитися сюди лише по мою душу! Точніше - по моє тіло...

З заціпеніння мене вивів звук дверей, що різко відчинилися: Габріель не став в'їжджати на територію Академії верхи, вирішивши увійти через пропускний пункт. Наші очі тут же зустрілися, його при цьому сміялися, мої ж були широко розкриті від здивування та потрясіння.

- Леді Анно, дозвольте вам відрекомендувати... - церемонно почав гвардієць, але раптом закашлявся, прикрившись кулаком.

Габріель тепер усміхався відкрито, він не зводив з мене лукавого погляду. Ох, відчуваю, не віщує це мені нічого доброго.

Вілмонт нарешті відкашлявся і продовжив:

- Вибачте, протяги тут гуляють... Кхм, дозвольте вам відрекомендувати, це лорд Габріель квод Ніргум - новий ректор Королівської академії магії!

Здається, на якусь мить я перетворилася на кам'яну статую. Я перестала дихати, і серце ніби перестало битися. Вілмонт щось говорив, мабуть, представляв мене, але я не могла розібрати слова. У голові шуміло. В очах танцювали плями. Зробилось дуже душно. І, Всевидячий знає, я ніколи не була вразливою особою, але зараз, вперше в житті, була близька до втрати свідомості. Ох, мені навіть хотілося знепритомніти, а ще краще - дематеріалізуватися, перетворитися на хмару пари і полетіти геть. Щоб тільки не бачити цих чорних очей...

Як же мені тепер бути!? Ось тобі і випадковий незнайомець, якого я мала ніколи більше не побачити... Як я могла так прорахуватися!? Проклятий Урх, а за мною ще й боржок! Це кінець...

Габріель тепер, за винятком очей, виглядав цілком незворушним і серйозним. Він зсунув п'яти разом і схилив голову:

- Леді Анно, дуже приємно. Ви, здається, нездужаєте? Давайте я проведу вас до гуртожитку.

- Ні, не варто, - пробелькотіла я сиплим голосом, як загнана на забій овечка. А потім стрепенулась: - Ні-ні-ні! О ні! Я абсолютно здорова і доберусь сама. І багаж донесу. Мені зовсім не важко. Чесно.

- У вас ще й багаж... - новий ректор похитав головою.

- Я проводжу містрес Анну, не турбуйтесь, сер Габріель.

- І залишите пост без спостереження? - Очі Габріеля загрозливо блиснули.

- Ніяк, ні! Вибачте, сер. Ось, вже вашого коня підвели.

- Багаж містрес Анни принесеш їй після зміни.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"