Читати книгу - "Маркус, Ірина Скрипник"

Незадовго до прибуття Карлоса в Беркіс пролунав стукіт в одні старі дерев'яні двері. Ельф стомлено протер очі і підійшов до дверей. Була вже ніч. Він готувався лягти в ліжко, але раптом хтось вирішив змінити його плани. Накинувши чорну мантію і швидко зібравши своє довге волосся в хвіст на потилиці, він відчинив двері і побачив молоду жінку, яку трясло від хвилювання і страху.

——— Леоне? — скрикнула вона. — Ви ж Леон? Допоможіть, моя дочка вмирає!

Минуло вже чимало часу відколи він покинув Ельфенглейд. За цей час він помітно постарів. Під очима з'явилися мішки, як результат його безсонних ночей та постійних турбот. Але його риси обличчя все ще були привабливими та привертали увагу оточуючих. Ельфи старіли повільно. Звичайно, вони жили не так довго, як вампіри, але все ж таки довше, ніж люди. Це було їхнє благословення і прокляття одночасно.

Леон знову протер очі, позіхнув, і, взявши з полиці невеликий мішечок із лікувальними травами, вийшов надвір. Холодне нічне повітря трохи підбадьорило його. Жінка вела його вперед темними провулками, розповідаючи про всі симптоми, які вона помічала у своєї дитини: висока температура, неприродна блідість, марення. Леон намагався слухати її уважно. Він періодично зупинявся, щоб переконатися, що взяв саме той мішечок, який йому потрібен. І, зупинившись вкотре, він раптом почув знайомий голос.

——— Лукас?

Від подиву Леон упустив мішечок, і більшість трав розсипалося на землю. Жінка одразу підбігла і почала все збирати. Її руки тремтіли. Леон тим часом стояв, як укопаний, не в змозі повірити своїм вухам і очам. Перед внутрішнім поглядом відразу ж виникли образи з минулого: Ельфенглейд з усіма своїми видами та образ хлопчика, чиє тіло спалахнуло прямо в нього на очах… 

Трохи згодом десь на вершині гори, серед вічного снігу та скель, сидів демон. Його чорна шкіра сильно виділялась на тлі білого покривала. Але його це мало хвилювало. Поруч із ним розташувався дракон. Луска мерехтіла на сонці, немов випромінюючи живе світло. Крила розтяглися велично. Погляд дракона був глибоким і проникливим, наче він дивився у найвіддаленіші землі. Це була важлива розмова, яка могла вплинути на майбутнє всіх нас, і ініціатором її був той самий чорний дракон, що воскресив колись Карлоса.

—--- У той день, коли запис з'явився в книзі, на землю прибув наш побратим. Проте його посадка була неуспішною. Корабель був знищений, а сам він отримав серйозні поранення і, швидше за все, загинув би, але випадкове падіння його корабля помітив Лукас. Наївний хлопчина вирішив, що це з неба впала зірка, і побіг до неї, щоб загадати бажання. Так він став тим, кого вкусив наш брат. Проте одного прийому крові було недостатньо, аби вилікувати поранення, і наш брат змусив бідного Лукаса приходити до нього кожну ніч. Зрештою, дитина почала втрачати життєві сили через недостатню кількість крові і не могла більше рухатись або робити ще щось. Тоді наш брат нагодував дитину частиною свого тіла і дав випити власну кров, щоб дитина не померла, після чого зник у невідомому напрямку на дуже довгий час. Мені невідомо, чим він займався, але перетворень більше не було. Не зʼявилось жодного нового вампіра, крім бідного Лукаса. От тільки наш родич не врахував, що сила, що була прихована в його тілі, виявилась занадто великою для дитячого тіла. Хлопчик дивом вижив, але зʼїхав з глузду і почав нападати на всіх, кого зустрічав. Він вбив власних батьків.

—--- Нащо ти мені це розповідаєш? - роздратовано запитав демон. - Якщо цей хлопчик справді знищив безліч невинних душ, то рано чи пізно гнів небес впаде на нього, і тоді я вітатиму його у своїх володіннях, як шановного гостя.

—--- Не все так просто, — позіхнув дракон. — Цей хлопчик ніколи не потрапить в пекло, адже йому призначено стати новим королем вампірів.

—--- Ти казав, що королів буде двоє, і вони зійдуться в битві, то хто буде другим?