Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

      - Кохана, ти мене ще погано знаєш. Свою каву я вилив, а кришечку залишив на паперовому стаканчику. Хоча, припускаю, я вчинив не добре, бо на тротуарі залишилася темна калюжа. Але не про мене мова. Ми тепер точно знаємо, що наш номер 329, не був заселений цілий тиждень. Тобто, там ніхто не жив, а тіло, якщо вірити тітоньці Квітці, було не настільки довго мертвим.

    - Що означає «якщо вірити»?! В таку спеку воно б воняло. А від неї все ще було ледь чутно запах парфумів.

      Вони втрьох здригнулися, а Павло вів далі:

      - Також я дізнався, що у номері 326, який є поруч із тим, де знайшли тіло покійної білявки, проживав відомий у минулому футболіст Леонід Мессімілянський. Здається, володар рецепції є його завзятим фанатом. І наш негостинний господар дуже засмутився, коли цей Леонід Мессімілянський раптом здав ключі раніше запланованого строку, нервово озираючись вискочив з готелю геть, із валізою, і навіть не дав моєму джерелу інформації автографа!

    - То ти думаєш, - видихнула Фані, - що це футболіст вбив Джейму Бондаренко, якщо це, звісно вона!

    - Дуже на те схоже. Мій новий друг сказав, що вранці до готелю зайшла п’яна парочка, яка похитувалася. І йому здається, що дама була білявкою. Але, він був чесний зі мною, і сказав, що на сто відсотків він не певний. Можливо, це йому додумалося пізніше, коли знайшли труп.

    - Але, футболіста він би впізнав, - ствердила Фані.

    - Я подумав те саме, але він - не певний. Бо чоловік був у темному довгому плащі, у сонячних окулярах, у крислатому солом’яному капелюшку, що майже повністю прикривав риси його обличчя. Єдине що було схоже на нашого футболіста – статура та приблизно такий самий зріст.

    - Але з цим можна працювати, - сказала Фані. – Думаю, переміщення такої відомої особи легко відслідкувати у моєму сплячому містечку.

     - Ми з тітонькою не згідні, що твоє містечко спляче. Нам пів ночі не давали спати п’янички, які співали всіляких жахливих пісень. Чи може, пісні були нормальні, а це - п’янички погано співали.

     - Якби ти тут жив стільки, скільки я, ти б вже звик, - посміхнулася Феофанія. – То, відштовхуємося від того, що пан Мессімілянський - наш клієнт.

     - Ми з тітонькою Квіткою думаємо, що він міг би бути нашим клієнтом, якби ми були адвокатами.

     - Що?! – Вирячилася Фані.

     - А те, що замки на дверях у цьому готелі настільки злодієпровідні, що тітонька змусила мене підставити до дверей важкий комод.

     - Ти не можеш мене засуджувати, - пояснила пані Купер, - замки відчинити легше легкого, а навколо стільки вбивств…

     - Вибачте, може я трохи гальмую, але до чого тут замки?

     - До того, що цифра «9» на нашому номері 329, загубила один цвях і лише саме перед нашим приїздом добрий майстер прибив її як слід.

    В першу мить Фані здалося, що, або вона, або Павло, хтось з них збожеволів. Потім вона згадала, що цифра «9», це «6» навпаки. Чи якось так. Помалу, вона зрозуміла думку коханого.

      - Ви думаєте, що хтось хотів підставити пана, як там того футболіста, і підкинув небіжчицю до його номера. Але цей лиходій був не уважний і заміть номера 326 підкинув тіло до номеру 329?

     - Ви вловлюєте нашу думку, шановна колего, - сказав Павло та поцілував руку Феофанії. Дівчині стало цікаво, чи він наслідує вчорашнього литовця, чи просто глузує.

      Павло чекав на тітоньку із нареченою, які зайшли до лікарні. Він намагався гнати подалі від себе різні дурні, чи може лише зловісні думки, щодо стану здоров’я Фані. Було незрозумілим, чого це старенька Квітка так нагально потягнула дівчину до лікаря.

      Хлопець упіймав частоту місцевого радіо. Новини були вражаючі. Радіо повідомляло, що у Рівному завівся новий сексуальний маніяк. Цього разу, жертвами стають стрункі білявки. Так, вчора одну було знайдено у готелі покоївкою.

      Про покоївку Павло знав, це була домовленість із паном Кестрел. Вони не хотіли, щоб журналісти почали їх розпитувати та фотографувати.

     Про сексуального маніяка Павло почув вперше. Він розмірковував, чи це журналісти, як завжди перекрутили правду, чи це поліція спрямувала ЗМІ у хибному напрямку, щоб не «світити» хоч і покійну, але все ж таки агентку Інтерполу під прикриттям.

     Хлопець, на щастя, не знав, як виглядають жертви сексуальних маніяків, але білявка у шафі видалася йому радше жертвою сучасного Отелло, або ревнивої зрадженої дружини, може навіть ошуканого боса, ніж якогось маніяка. Одяг у неї був пристойний: стильний рожевий брючний костюм та туфлі на шпильці. Раптом щось промайнуло в голові у Павла. Він майже згадав, що щось було не так і тут задзвонив телефон. Це телефонували клієнти. Павло зітхнув, але вирішив, після переговорів, взяти відпустку.

     Фані допомогла старенькій пані Купер зручно всістися, а сама плюхнулася на переднє сидіння. Її червона сукня відбивалася на її обличчі, тож здавалося, ніби Фані почервоніла.

     - Ти як? – Стурбовано запитав Павло.

     - Жити буду, - легковажно махнула рукою легковажна дівчина. Хлопець припустив, що їй все ще спекотно, така вона була червона.