Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       Фані лежала у своєму рідному ліжку, але чомусь у ньому було не так радісно і затишно, як на дивані Павла. Ймовірно, тому, що за стіною хропів тато, а не Павло. Дівчина була дуже налякана. Вона знала, що закохалася в Павла, але до цієї миті не розуміла, наскільки їй стане погано, коли його немає поруч.

     - Ти як? – Прийшло повідомлення від Павла. – Я сумую, - смайлик, що ридає.

     - І я, - відповіла Фані та поставила такий самий смайл, а потім замінила на смайлик із однією сльозою. Не дай Боже, Павло вирішить, що вона без нього жити не може. Хоча, так і було, але Фані читала, що чоловіки не люблять занадто закоханих жінок. Відповіді не було цілих п’ять хвилин. Фані вже вирішила, що зробила помилку, і Павло образився. Аж раптом прийшло нове повідомлення:

    - Йдіть спати, дурні закохані.

     - На добраніч, - побажала дівчина нареченому та його тітці. Вона зрозуміла, що старенька Квітка відібрала мобільний у свого племінника.

    Але сон не приходив до неї. Фані здалося, що мама про щось здогадується і їй, тобто мамі, чомусь не до вподоби потенційний хлопець доньки. Фані розізлилася. Вона любила та поважала своїх батьків, але таке враження, що вона все своє життя проживала заради них, а не за себе. Спочатку, відмінні оцінки у школі, без справжніх подруг, не кажучи вже про вечірки та побачення. Потім, червоний диплом в університеті, із шикарною пропозицією роботи.

      Але це було не зовсім те, чого вона прагнула. У випускному класі, Фані збиралася отримати освіту перекладача з англійської мови. Їй подобалися англійська та українська. Їй подобалися книги. Вона б з радістю поєднала приємне – читання книг англійською, із практичним – переклад цих книг українською та отримання за це грошей. Але батьки сказали, що перекладачів з англійської багато, а бухгалтер, чи аудитор завжди собі роботу знайде.

      Тож, Феофанія засунула свої мрії якнайдалі та поступила на бухгалтерський облік, на щастя, вона добре розуміла й математичні науки. Бухгалтерія їй сподобалася, що було дивним. Втім, там були свої найгостріші враження. Мінімум, раз на рік податкове законодавство змінювалося, тож потрібно було вчити щось нове.

     У голові Фані майнула нова думка, чи бува вона не мазохистка? Спочатку, робить те, що кажуть батьки, потім колеги, тепер радіє, що можна навчитися новому, коли законодавство постійно змінюється. А життя так і проходить повз неї. Може, вона закохалася у Павла лише тому, що поряд із ним вона вперше відчувала себе живою? Чи це Павла вона кохає, чи свою відносну свободу любить? Ця думка її жахнула. Але тітонька Квітка іноді поводиться, як тиран, а Фані не протестує. Точно! Пані Купер! Якби вона не кохала Павла, то не погодилася б на явно диктаторські умови старої Квітки.

     І тут, до жаху Фані, до неї у кімнату зайшла вбита білявка.

     - Це вони хотіли вбити тебе, але переплутали зі мною! – Заявила мертва пані. Феофанія відчула, як її волосся на голові почало підніматися. – О, ти диви! Теж мені, Медуза Горгона! – Заявила покійна агентка Інтерполу. Фані подивилася у бік і скрикнула. Замість її чудового світлого волосся на всі боки стирчали огидні та слизькі зелено-жовті змії. Дівчина втратила свідомість та розплющила очі. Був ранок.

      Батьки пішли на роботу, коли Фані ще спала. Мама залишила донечці повідомлення, щоб та розігріла собі курячу котлету та рис у мікрохвильові. Фані рис любила лише у суші, але вибору не було – кухар з Фані був надзвичайно кепський.

      Найкраше, у цьому світові, авто стояло біля дверей під’їзду. Водій радісно вистрибнув та поцілував Фані. Потім оглянув її та сказав:

    - А покійний Едуард був правий. Червоне тобі дійсно личить. – Фані одразу вирішила, не вдягати червоний колір, хоча б декілька років. – Вибач, кохана, - сказав Павло, відчиняючи двері авто перед нареченою. – Я хотів принести тобі квіти. Але я не знаю ваше місто, а іноді страждаю на географічний кретинізм. Тож, міг заблукати. За таких обставин, я дійшов висновку, що краще тобі побачити мене без квітів, ніж взагалі мене не побачити.

      Фані розсміялася, а тітонька Квітка зітхнула. Старенька може і була немічна фізично, але організаторські здібності у неї все ще були на найвищому рівні. Вона вже організувала зустріч Фані із лікарем, тож вони збиралися саме до лікарні.

     - Але спочатку, - звернулася пані Купер до Павла, - розкажи їй про свої вчорашні пригоди.

     - Пригоди? – Рука Фані застигла із паском безпеки на пів дорозі.

     - Я би радше сказав – витягання цінної інформації, - похвалився Павло. Фані підняла брови. – Вчора, коли я тебе залишив у батьків, мені було дуже сумно. Тож, я вирішив порозмовляти із цим огидним працівником на рецепції.

     - Моє товариство, - дорікнула пані Купер, - його не влаштовувало. – Фані зі сміхом прикусила губу.

     - Тож я, - сказав юнак, із докором дивлячись у дзеркало заднього виду, – купив біля готелю дві порції кави та попрямував до рецепції. Спочатку, мені раді не були, але пропозиція кави позитивно вплинула на того впертого віслюка. Виявляється, готель працює цілодобово, і моя кава якраз врятувала того бідолаху від засинання на робочому місці.

      - Тепер зрозуміло, чого ти вчора не міг заснути, - констатувала Фані.