Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохання з ароматом ванілі" автора Аніта Русанова. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 36
Перейти на сторінку:
Розділ 7. Пригоди в клубі. Рост

Після того як я відчув її вуста своїми, я довго не міг заснути у своїй квартирі, у якій не був з того часу як поїхав. Софія лишила після себе лише приємний аромат ванілі, схоже моя сорочка пропахла ним, бо і зараз я відчуваю цей аромат. Напевно не треба було лякати дівчину раптовим поцілунком, до того ж, ми знайомі з нею лише кілька годин, проте це не завадило мені зачаруватись дівчиною. Із такими думками я швидко заснув.

Прокинувся я ближче до обіду, із таким шаленим голодом, що ладен був слона зїсти. Швиденько зробивши вранішні процедури, я вирішив пообідати у своєму улюбленому ресторані, неподалік будівлі яку придбав під кав’ярню.

Їхавши вулицями столиці, я не раз ловив себе на думці що шалено сумував за цим містом, за цим київським ритмом життя. У Каліфорнії все інакше, там життя вирувало зі швидкістю світла, я ледь встигав щось робити, тут же можна насолодитись містом, прогулянками у парку.

З такими думками я дістався до ресторану. Зайшовши туди, я вловив знайомий аромат, але не розумів від кого він походить. Сівши за свій улюблений столик, в кінці залу біля вікна, я зробив замовлення і насолоджувався перебуванням тут. Раптом я почув знайомий голос і перевів свій погляд на того від кого він доносився. Яким же було моє здивування, коли я побачив її, ту яка мені сьогодні снилася, ту, яку жадібно вчора цілував. Софія… Вона сиділа разом з Алею і щось мило обговорювала. Я сидів і просто милувався нею. Мої думки перервав офіціант, який приніс мені замовлення.

- Ваше замовлення! Бажаєте чогось іще? – Запитав хлопчина.

- Так, я б хотів, аби ви за мій рахунок доставили два бокали найкращого шампанського он тим дівчатам. – Вказав я на Софію і Алю.

- Так, звісно!

- Я б хотів, аби вони не знали що це саме від мене.

- Так. Зрозумів. Буде зроблено! – Сказав офіціант і пішов виконувати моє доручення.

Через кілька хвилин хлопець приніс їм моє замовлення. Софія одразу стала розпитувати хто це такий щедрий, але хлопчина, молодець, не розколовся.

Пообідавши, я попрямував до своєї машини. Від моїх думок мене відірвав дзвінок Давида.

- Слухаю, друже! – Сказав я.

- Здоров! Дзвоню запросити тебе завтра на посиденьки в клуб, у мене є гарна новина. – Із якоюсь загадковістю мовив Давид.

- Яка новина?

- Все завтра!

- Ну добре добре. Буду!

- Чудово! Збір на девяту! – Сказав Давид.

- Зрозумів, до зустрічі! І цей.. Можеш СМСкою скинути номер Софії? – Запитав я.

- Що, сподобалась? – Засміявшись, кинув Давид.

- Вона вчора забула в моїй машині сумку. Ну то що, скинеш?

- Я так і зрозумів. Чекай, зараз скину.

- Чудово! Дякую і до зустрічі! – Подякувавши, попрощався з Давидом.

- До зустрічі!

Хм.. Цікаво, що це за новина? Ну добре завтра дізнаємось. Приїхавши до себе в квартиру я почав набирати Софію, хотів вибачитись за вчорашнє і запросити її поїхати зі мною до клубу.

Після дзвінка мій настрій трошки погіршився. Вибачення вона здається прийняла, а от від спільного походу в клуб – відмовилася. Нічого, там ти від мене не сховаєшся.

Наступного дня я був вже в очікуванні вечора. Що ж, якщо Софія відмовилася їхати разом, то вже проведу час до зустрічі за паперами в клубі. Ці години минули досить швидко, і от я вже спускаюсь сходами до VIP-кімнати.

Зайшовши туди, я краєм ока помітив що якийсь хрін треться біля Софії, та вона ясно дала зрозуміти тому придурку, що не має бажання з ним мати справу. Чорт, яка ж вона гарна, ця сукня підкреслює всі її принади, але при цьому не робить вульгарною.

- Привіт, сонечко, - сказав я і обійняв її, цей ванільний запах знову затуманює мені розум, - ти дуже сексуально сьогодні виглядаєш. – Навмисно сказав це тихенько, аби це почула лише вона.

- Дякую, ти теж гарно виглядаєш. – Відповіла мені і я помітив вогники у її очах.

Окрім Софії, Алі та Давида тут було ще двоє людей. Той хрін, який крутився біля моєї Софії – Ельдар, та мила дівчина, його сестра – Мія. Не розумію, як у такої чудової дівчини може бути такий засранець – брат.

Цілий вечір я дивився на Софію з великим бажанням поцілувати, розмазати ту її червону помаду, яка підкреслювала її соковиті губки.

- Друзі, ви всі знаєте, що нещодавно я зробив Алі пропозицію, - звернувся до нас Давид, - так от, весілля відбудеться через два місяці, дванадцятого червня.

- Нарешті, я думав не дочекаюся того моменту, коли ви ощасливите нас датою весілля. – Вимовив я, бо ж справді з нетерпінням чекав, коли вони оголосять дату весілля.

- Вітаємо! – крикнула Софія, піднявши вгору склянку з коктейлем.

Ми сиділи, розмовляли про весілля, як несподівано до мене звернувся той Ельдар.

- Не хочеш піти подихати повітрям, заодно і поспілкуємось. – Мені здалося, чи і справді він це сказав із якимось викликом у голосі.

- Я не проти. – Без ніякого бажання відповів я.

Вийшовши на вулицю, Ельдар почав одразу кидати мені якісь пред’яви.

- Навіщо тобі Софія? – Почав він.

- А тобі яка різниця? – Розлючено відповів йому.

- Ти ж просто пограєшся нею і викинеш. Я ж люблю її. Я все зможу їй дати, що вона забажає.

- Це взагалі не твоя справа! І мені здалося, чи Софія вже дала тобі відсіч?

- Це тебе не стосується!

- Так само як і тебе, про мої плани на неї! – кинув я.

І тут стається те, чого я аж ніяк не очікував. Цей ідіот бере замахується на мене і одним ударом розбиває мені ніс і губу.

- Ельдаре, що ти витворяєш? – зі злістю крикнула йому Софія, яка раптово зявилася тут.

- Я бачив як ви мило спілкувались, я не дозволю йому тебе торкатися. – Сказав цей придурок.

- І що? – запитала його дівчина, - і взагалі, яке тобі діло, ми з тобою не зустрічаємось. Я вже тобі говорила, але якщо не дійшло, скажу іще раз, МИ НІКОЛИ НЕ БУДЕМО РАЗОМ. – Сказала Софія йому, чітко окресливши кожне слово.

- Це ми ще подивимось! – Кинув Ельдар.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"