Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"

20.06

Після вельми насиченої ночі, мені треба було вертатись до справ. Андрій ще спав, а я лежала і думала як встати.Я була водночас втомлена і задоволена.А коли дивилась на нього виникало бажання плюнути на все, і лежати поруч з ним —цілий день.Згодом після довгих роздумів, все-таки встала  і почала одягатись. Андрій прокинувся коли вже одягнулась.Він запитав куди я йду.Сказала, що маю справи.Він запитав які справи і я розказала, що час від часу працюю в притулку для тварин, як волонтер.Він на мить задумався.А потім сказав ,що іде зі мною.Я зраділа такому повороту. зібрався досить швидко.Подзвонила в притулок, запитала чи вони можуть підвести.Їхня машина була якраз неподалік.Ми здали номер, вийшли з готелю.На вулиці ми чекали автомобіль.Чекати довелось не довго буквально за кілька хвилин вони нас забрали.

Як тільки ми приїхали до нас підійшли власники привітались.Вони зраділи, що я привела помічника. Вони сказали що зараз треба прибрати в вольєрах.От ми й пішли до них.Як тільки туди зайшла до мене підбігли Фібі і Саманта. Ці двоє  дворняжок надзвичайно милі, вони стрибали, бігали і активно виляли хвостиками.По правді мені подобаються всі жителі притулку, але до цих у мене особливі почуття.Навіть  приревнував до них.Після того як привіталась з дівчатами, ми взялися до роботи.Ми прибрали, допоміг хазяїну поремонтувати паркан.І так непомітно пройшов день.Ми потрудились на славу навіть зробив невеликий спонсорський внесок.Сказав, що йому сподобалось і він залюбки приїде ще.Цьому зраділа, приємно що ми знайшли спільну справу.Враховуючи, що мені дуже подобається сюди ходити.Я тут розслабляюсь, мені подобається перебувати тут, відвідувати цих милих звіряток.

Вони привезли нас до в'їзду в місто.Далі поїхали по хатах, він до себе я до себе.Тому що були стомлені, але задоволені собою.