Читати книгу - "Незакохані, Viter"

Ангеліна мала чіткий план. Вона збиралася ігнорувати Ореста. Повністю. Байдужість — ось її зброя.

Але цей план провалився ще до першого уроку.

Як тільки вона зайшла до класу, Орест уже чекав її, закинувши ноги на сусідню парту й жуючи свою вічну жуйку.

— О, а ось і моя улюблена партнерка по проєкту! — з усмішкою заявив він.

— Оресте, дай мені спокій, — Ангеліна зітхнула, намагаючись пройти повз нього.

— Ні, ні, ні! Ми ж разом працюємо, значить, маємо підтримувати комунікацію. От, наприклад, коли ми зустрінемося для роботи над нашим шедевром?

— Давай зробимо все на уроці, — пробурмотіла вона, витягаючи підручник.

— Сороко, ми ж не можемо так халтурити! А якщо вчителька вирішить, що наш проєкт недостатньо глибокий?

— Оресте, якщо вона оцінюватиме нас за глибиною твоїх жартів, то отримаємо нуль.

— Ой, ну не будь такою холодною! — він схопив її за руку й зробив драматичне обличчя. — Давай зустрінемося ввечері й все обговоримо.

— Ні.

— Завтра?

— Ні.

— Через три дні?

— Ні.

— Через тиждень?

— Ні!

— Добре, через п'ять хвилин.

— Оресте!

Ліана, яка сиділа поруч і слухала цей спектакль, не витримала й засміялася.

— А що, він має рацію. Якщо вже працювати разом, то варто нормально все обговорити.

— Дякую, Ліано! — Орест зробив драматичний жест.

— Але я не казала, що вам треба робити це ввечері, наодинці, і в романтичній атмосфері, — додала вона, підморгнувши.

Ангеліна закотила очі.

— Добре. Але ніяких "наодинці". Ми зробимо це в бібліотеці після уроків.

— Ех, а я вже хотів забронювати столик у кафе...

— Оресте, ти взагалі розумієш, що таке груповий проєкт?!

— Звісно, — він підморгнув. — Це коли двоє людей зустрічаються, сперечаються, один з них робить всю роботу, а інший просто виглядає чарівно.

— Чудово, тоді ти робиш всю роботу, а я виглядатиму чарівно.

Ян, який почув останню фразу, розсміявся:

— Вони точно одружаться.

Ліана кивнула:

— Мені теж так здається.

Ангеліна лише зітхнула. Що ж, якщо не можеш позбутися жуйки, доведеться змиритися.