Читати книгу - "Незакохані, Viter"

Бібліотека. Спокійне місце, де можна зосередитися, працювати й нарешті позбутися Ореста хоча б на кілька хвилин. Саме так думала Ангеліна, коли погоджувалася зустрітися тут після уроків.

Але, здається, вона забула одну важливу річ: Орест всюди веде себе як Орест.

— Тільки тс-с-с! — прошепотіла Ангеліна, коли вони сіли за стіл.

— Я ж нічого не роблю, — хлопець посміхнувся.

— Ось саме це й лякає.

Вона розгорнула зошит, записала тему проєкту й подивилася на Ореста. Той задумливо дивився в стелю.

— Так, з чого почнемо? — спитала вона.

— Головне питання: навіщо?

— Що "навіщо"?

— Навіщо ми взагалі робимо цей проєкт?

— Бо нас змусили.

— Це сумно. А я думав, що ми робимо його заради науки, заради прогресу, заради…

— Оресте, якщо ми не почнемо працювати, то прогресом буде той факт, що я не вб’ю тебе до кінця цієї зустрічі.

— Гаразд, гаразд! — він підняв руки. — Що ми маємо робити?

— Ми ділимо роботу. Ти шукаєш матеріал, я його оформлюю.

— І що я маю шукати?

— Ну, наприклад, історію виникнення нашої теми.

Орест відкрив ноутбук і щось набрав у пошуку.

— І що ж ти шукаєш? — спитала Ангеліна, трохи занепокоєна його зосередженим обличчям.

— "Історія виникнення нашої теми", — абсолютно серйозно відповів він.

— Ти шукаєш саме цю фразу?!

— А що? Раптом Гугл знає.

Ангеліна схопила його ноутбук і втупилася в екран.

— …Чому тут відкритий сайт "10 фактів про єнотів"?

— Ой, це з попереднього пошуку, — Орест невинно посміхнувся. — До речі, знаєш, що єноти можуть мити їжу перед тим, як її з’їсти?

— Оресте!

— Гаразд, гаразд! Я шукаю, чесно.

Ангеліна зітхнула й вирішила взяти справу у свої руки. Але не встигла вона щось написати, як Орест нахилився до неї й прошепотів:

— Я знайшов один дуже важливий факт.

— Якщо це знову про єнотів…

— Ні, це про нас.

— Про нас?

— Так. Факт номер один: ми сидимо занадто близько.

Вона подивилася на нього, а він лише посміхнувся.

— Факт номер два: ти виглядаєш дуже зосередженою.

— Бо я працюю.

— Факт номер три: якщо ти ще трохи нахилишся вперед, то я подумаю, що ти хочеш мене поцілувати.

Ангеліна швидко відсунулася.

— Факт номер чотири: ти почервоніла.

— Оресте, перестань говорити факти!

— Факт номер п'ять: я не можу зупинитися, бо це весело.

Вона глибоко вдихнула, заплющила очі й повторила в голові: терпіння, тільки терпіння…

У цей момент до них підійшла бібліотекарка.

— Молоді люди, тут не місце для флірту!

Ангеліна аж подавилася.

— Ми не фліртуємо!

— Факт номер шість: ми виглядаємо так, ніби фліртуємо, — шепнув Орест.

Ангеліна просто закрила обличчя руками.

— Боже, за що…

Ян і Ліана, які сиділи неподалік, спостерігали за всім цим і тихо сміялися.

— Думаєш, вона довго витримає? — спитала Ліана.

— Я ставлю на тиждень, — відповів Ян.

— Оптиміст. Я даю три дні.

Ангеліна в цей момент думала лише про одне: навіщо вона погодилася на цей проєкт?!