Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Юпітер у Леві, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Юпітер у Леві, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Юпітер у Леві" автора Olha Alder. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14
Перейти на сторінку:

— Чхве І Джін… — Я застогнав, сам не розуміючи, чому пересохлими губами кличу цю людину.

— Хто такий Чхве І Джін? — Голос був знайомим і водночас чужим. Я заметався на подушках, намагаючись розгледіти незнайоме обличчя, але все було надто розмитим. — Це неважливо. Головне, що ти залишишся зі мною, Мін Су.

Чужі пальці торкнулися моєї щоки. І я розплакався.

Уся ситуація здавалася сюрреалістичною, ніби я спав. Але у мене не було сил навіть перевірити — ущипнути себе. Я почувався таким жалюгідним, маленьким і беззахисним. Незнайомець міг зробити зі мною все, що завгодно, і ніхто не прийде.

Я не знав про темні сторони роботи хост-боєм до сьогоднішнього дня. Хоча, чи був цей день сьогоднішнім, чи вчорашнім, чи, може, взагалі завтрашнім — я не міг сказати, розплавляючись, наче віск. І раптом мені спало на думку, що мене збираються з’їсти.

— Почекай на мене, Мін Су... — Чоловік прибрав пляшку від мого чола. Я відчув, як матрац ліжка перестав прогинатися під чужою вагою. Коли двері сусідньої кімнати зачинилися й я почув плескіт води, то вчепився руками в постіль, молячи всіх богів дати мені сили.

Хитаючись і перечіплюючись через власні ноги, яких майже не відчував, я брів кімнатою, тримаючись за стіни.

Мені ніхто не заважав: чи то ми були тут удвох, чи то на мене дивилися, як на загнаного таргана, який усе одно не втече.

Я повільно добрів до вхідних дверей. Інтер’єр здавався мені знайомим. І розум почав повільно прояснюватися. Ймовірно, ми перебували в одному з номерів готелю "Kireze". Те саме бежеве постільне, схожі меблі. Планування зовсім інше, але я тішив себе надією, що не помилився.

Це був дуже дорогий готель.

Отже, мене міг привести сюди лише забезпечений чоловік. Останнім багатієм, з яким я спілкувався цієї ночі, був міністр.

Я повільно побрів назад. У нього мала бути охорона біля дверей. Значить, доведеться боротися.

Я схопив пляшку шампанського. Я не помилився. Я занадто часто тримав у руках ці пляшки, тож навіть у гарячці припустив правильно. Вона була настільки заморожена, що мій зір, який повільно повертався, вже міг розгледіти великі частинки інею.

— Гаразд… — прошепотів я і міцно стиснув її за горлечко.

Цього разу дійти до дверей було легко.

— Мін Су? Куди це ти зібрався, мій слухняний хлопчику? — Я озирнувся на голос. Міністр.

— Подихати свіжим повітрям. — На моєму перекошеному обличчі не лишилося жодної краплі удаваних емоцій, але я все ще міг брехати.

— А шампанське тобі для чого? — Він запитав м’яко, повільно наближаючись.

— Пити хочеться. Щось, — я приклав руку до шиї. — В горлі пересохло. — Іншою рукою я тільки сильніше стиснув пляшку, подумки зважуючи, що битися з одним міністром буде простіше, ніж із цілою його охороною. Він був вищим, кремезнішим, масивнішим. Я ледве стояв на ногах. Але в мене в руках була пляшка.

— Мін Су. — Він легко вимовив моє ім’я. — Постав пляшку на підлогу.

— Ні. — Кутики моїх губ піднялися. — Я ще не напився.

Він підійшов ще ближче, простягаючи до мене руки:

— Я тебе напою, давай. — Міністр нахилився, щоб забрати пляшку. Я різко смикнувся і, піднявши пляшку, з тріском вдарив його по потилиці. Скло розлетілося на шматки. Крижане шампанське вилилося йому на спину, шию і почало стікати з лоба.

— Мін Су… — Він повільно випростався. — Що ж ти робиш?

Міністр схопив мене, ошелешеного, за шию і почав душити.

Мені забракло повітря. Тоді я вдарив його ногою.

Він заревів від болю й відпустив мене, хапаючись за забите місце. Його очі налилися лютими сльозами, а обличчя почервоніло.

— Кім Мін Су! — Сині вени здулися на його обличчі, моторошно пульсуючи.

Я справді збирався вирватися за двері. Навіть устиг відкрити засувку. Але він повалив мене на підлогу.

Мої слабкі рухи були занадто хаотичними. Він душив мене, поки я майже не перестав дихати. Легені палали вогнем. Усередині не залишалося ані краплі свіжого повітря. Моя кров згущувалася й концентрувалася в мозку, що повільно згасав.

Коли він побачив, що я майже мертвий, то відпустив і вдарив по щоці:

— Дивись, Мін Су, відкривай очки. — Він шмагав мене, поки я не зміг моргнути. Потім схопив великий уламок від пляшки й показав мені блискуче гостре скло.

— Ти мій, Мін Су.

Біль після удушення вже не здавалася такою гострою. Я більше злякався, коли побачив власну кров на уламку.

Він залишив величезний шрам, що тягнувся від вуха до нижньої лінії щелепи.

І тоді в мені знайшлися сили.

Ще не бачачи в дзеркалі відкритої рани, я накинувся на нього і, вихопивши уламок, збирався загнати його в його шию.

— Мін Су! — Але двері злетіли з петель, і я обернувся. І Джін та У Шик стояли на порозі, а позаду них лежали знерухомлені охоронці міністра.

Вони схопили мене й посадили на край ліжка. Цілували, злизуючи нескінченні сльози. У Шик обробив мою рану, а І Джін притискав до грудей. Поруч зі мною були ті, кому було не байдуже. Але мені все одно було боляче.

— Я вас дуже люблю… — Напевно, це був перший раз, коли я говорив про любов. Не про успіх, удачу чи вигоду. Я почувався слабким, дозволяючи собі закохатися. Але мені так потрібна була підтримка.

Не знаю, як вони між собою домовилися, але три дні, які я провів у номері У Шика, були сповнені їхньої спільної турботи.

— Це лише поверхнева подряпина, — сказав приватний лікар, повідомляючи, що мені не знадобляться шви. — Навіть помітного шраму не залишиться.

Три дні я приходив до тями, забороняючи будь-які розмови про міністра та подальші дії.

— Ми можемо подати до суду, — запропонував У Шик. — У мене є знайомі прокурори та судді. А в тебе — травми та наркотичне сп’яніння. Цього достатньо, щоб посадити його.

Я похитав головою:

— Він не міг дістати наркотики в нашому клубі. Отже, хтось йому допоміг. Я хочу, щоб ця справа набула широкого розголосу. — Я не був надто мстивою людиною, але мені було так боляче й образливо, що я хотів посадити міністра на палю. Тихий суд мене не влаштовував.

1 ... 13 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Юпітер у Леві, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Юпітер у Леві, Olha Alder"