Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Я більше не міг ігнорувати того, що почав відчувати до Кіри.

Ці почуття виникли так неочікувано і були такими бурхливими, що я спершу навіть розгубився.

Я ще ніколи не відчував нічого подібного до жодної дівчини.

З Алісою ми зустрічались близькодвох років, але вона не викликала у мене таких сильних і яскравих почуттів, як Кіра.

Згадавши про Алісу, я важко зітхнув. Треба поговорити з дівчиною і пояснити, що я більше не кохаю її і що нам треба розійтись.

Підозрюю, що на мене очікує дуже нелегка розмова. Можливо, що це буде відбуватись із биттям посуду і слізьми. Але, не дивлячись ні на що, я маю це зробити.

Аліса не заслуговує на те, щоб її зраджували і дурили. Вона хороша дівчина і я її поважаю.

В черговий раз важко зітхнувши, я зателефонував Алісі, щоб домовитись про зустріч.

Виявилося, що вона зможе зустрітись зі мною в суботу на вечірці у Дем'яненка, куди нас обох запрошено.

Аліса сказала, що піде на цю вечірку, бо хоче вирішити деякі справи із його сестрою.

Зазвичай люди ходять на вечірки, щоб розважитись, а вона планує "вирішити деякі справи"... Саме цим Аліса відрізняється від усіх інших. 

Останнім часом ми з нею рідко бачилися через її постійну зайнятість.

Раніше мене це дратувало, але зараз стало якось байдуже.

Я одержав повідомлення від Нової Пошти про те, моя посилка вже прибула і чекає на мене у відділенні.

Кілька днів назад Назар допоміг мені знайти і замовити ті чашки, що колекціонує Кіра.

Він запевнив мене, що Гордієнко буде від них у захваті. Хотілося, щоб це справді було так

Мій водій, Петрович, досі був на лікарняному, тому я викликав таксі і поїхав на пошту.

Одержавши посилку, я вирішив відразу поїхати до Кіри. Якщо дівчина вдома, то я відразу віддам їй ці чашки. Нехай мала тішиться.

Під'їхавши до знайомого під'їзду, я набрав номер Кіри, який ще вчора для мене знайшов Назар.

Мені пощастило і Кіра була вдома.

Побачивши Гордієнко  в кумедній кофті і з білою косметичною маскою на обличчі, я розсміявся.

Якаж вона мила і по-дитячому безпосередня.

Все склалося навіть краще, ніж я собі уявляв. Кіра запросила мене до себе на чай.

Ми сиділи за столом і спілкувались. Все було дуже затишно і по-домашньому.

Я насолоджувався компанією Кіри і смачнющими пиріжками з сиром.

Несподівано почувся дзвінок у вхідні двері. Кіра вийшла, щоб поглянути, кого там так невчасно принесло, а коли повернулась, то виглядала схвильованою.

Я не встиг усвідомити, що сталось, як Кіра  вже тягла мене кудись за руку.

- Посидь тут трішечки, будь ласка. Там Ярик прийшов. Він довго не затримається, - проторохтіла Кіра, підштовхуючи мене до своєї шафи.

- Я...

- Будь ласка, Кире, - попросила дівчина, вибігаючи з кімнати.

Оце так! Я ховаюсь у шафі від того чотириокого пуголовка, Глівінського. Дожився... Хоча мені зовсім не хотілося цього робити, але підвести Кіру я не хотів. Тим більше, що вона так мило мене про це попросила.

Мені відразу згадався старий анекдот про чоловіка, що раптово повернувся із відрядження і коханця його дружини, який заховався у шафі.

Самому смішно стало від усієї цієї ситуації.

Біля моїх ніг щось заворушилось. Від несподіванки я мало не скрикнув.

Присвітивши телефоном, я побачив великого рудого кота.

- Вибач, друже, що потурбував тебе. Це все твоя господиня, - прошепотів я, погладивши цього здорованя.

Кіт потерся об мене своєю великою головою і вистрибнув із шафи. Рудий котяра потягнувся і пішов геть із кімнати.

Добре йому. Може робити все, що захоче... Не те,що я...

Цікаво, скільки я ще маю тут сидіти ?

Уявляю, як сміятиметься Назар, коли дізнається про цю мою пригоду.

Мої думки неочікувано перервав крик, що долинав з кухні. Я вже збирався кинутись рятувати Кіру від того бісового ботана, але вчасно зрозумів, що кричала не вона.

Цікаво, що такого примудрилася втнути Гордієнко, щоб цей пуголовок так верещав?

Якщо у когось виникли якісь ідеї про те, що сталося із Яриком, можете поділитись ними у коментарях.