Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Я не вигадала нічого кращого, ніж заховати Кира у своїй шафі.

Знаю, що це жахлива ідея, але вже як є. Потім якось владнаю все з Кирилом.

А поки що треба  розібратись з Яриком.

Заховавши куртку і кросівки Кирила на балконі, я побігла відкривати двері Ярославу.

- Привіт, Кіро. Ти чому так довго не відчиняєш?

- Привіт. Вибач. Сама не розумію,як заснула...

Знала б моя мама, що я вичворяю, коли її вдома немає...

До чого я дійшла? Це ж треба було до такого докотитись, щоб ховати одного хлопця в шафі від іншого? 

А я збиралась всього лише спокійно подивитись якусь дораму...

Ярик, хоч і ботан, але дуже ревнивий. Він постійно бурчить, що йому не подобається, як на мене витріщаються інші хлопці.

Навіть боюсь уявити, щоб він сказав, якби побачив, що ми з Кирилом у двох мило чаюємо на моїй кухні.

Увійшовши на кухню, Ярик відразу помітив дві чашки на столі.

Трясця! Чому я не прибрала зі столу? Почуваючись наче невірна дружина, я важко зітхнула.

- До тебе хтось приходив? - поцікавився Ярослав, сідаючи за стіл.

- Так, Ларка заходила, - збрехала я, швидко прибираючи зі столу і вмикаючи чайник.

Ярик почав розповідати мені про свої заняття з англійської, а я тим часом думала про Кирила Азарха, який зараз знаходився у моїй кімнаті. І непросто в кімнаті, а сидів у шафі.

Я зробила нам з Яриком чай і старанно роблячи вигляд, що мені дуже цікаво слухати його розповідь, думала, як мені швидше його спекатись.

Щойно хлопець взяв чашку до рук, як неочікувано закричав.

Не розуміючи, що коється, я шоковано дивилась, як Ярик порозливав чай і різко підскочив на ноги.

- Дідько! Буцефал!! Припини негайно! - Закричала я, помітивши, як цей рудий паскудник гризе ногу Ярослава, впиваючись у неї кігтями.

Оце так халепа! Вчора ми з мамою намагались підстригти кігті цьому чудовиську, але нам це так і не вдалося.

Подряпавши нас обох, Буцефал заховався і не з'являвся нам на очі, аж поки ми не пішли спати.

Лаючись і бідкаючись, я намагалась відірвати нахабного кошака від свого хлопця.

На щастя, мені це вдалося. Котисько сердито сичав, наче зміюка і крутив хвостом. 

У рудого хижака був такий вигляд,  наче він будь - якої миті знову накинеться на свою жертву.

- Що з твоїм котом? Він хоч не скажений?

- Вибач... Це не мій кіт. Ми з мамою наглядаємо за ним, поки його господиня за кордоном. Я не знаю, чому кошак так поводиться. Деколи він буває агресивним...

- Він досі якось недобре на мене дивиться. Думаю, що мені зараз краще піти додому. Треба продизинфікувати і обробити рани.

- Вибач ще раз...

- Все добре. Побачимось в школі, - промовив хлопець, взуваючи кросівки.

- Дякую за конспекти. До зустрічі.

Зачинивши за хлопцем двері, я видихнула з полегшенням і пішла випускати Кира із шафи. Ще одна біда на мою голову.

Хоч би цей рудий хижак не накинувся ще й на мажорика, а то буде зовсім печаль.

Зайшовши до своєї кімнати, я ошелешено застигла на місці.

- Який же ти розумник. Такий хороший котик. Я куплю тобі багато смаколиків, - ласкаво промовляв Кирило, тримаючи на руках Буцефала.

Кошак терся об нього і задоволено мурчав. А коли рудий капосник ще й лизнув Киру носа, я почула, як моя щелепа впала на підлогу.

Рудий негідник ніколи до мене так не лащився, попри те, що я щодня його гудую і чищу його лоток.

- Обережніше з ним, Кириле. Цей кошак щойно напав на Ярика, - попередила я хлопця.

- Він дуже розумний котик і знає, на кого нападати, - відповів Кир, відпускаючи рудого демона на підлогу.

Ага, розумний. Кирило так каже, бо йому пощастило не відчути  його пазурів і зубів на власній шкірі.

- Ярик вже пішов...

- Чудово. Сподіваюсь, що він не встиг з'їсти всі пиріжки.

- Він нічого не встиг з'їсти, дякуючи декому...

- Продовжимо наше чаювання?

- Так, - погодилась я і поспішила на кухню вже втретє робити чай.

- То чому ти мене заховала?

- Ярик - дуже ревнивий хлопець...

- Ревнивий ботан - це щось новеньке, - посміхнувшись, промовив Кир.

- Тобі смішно, а мені довелося б ще довго вислуховувати його нотації, - зітхнувши, відповіла я.

- Чому ти з ним зустрічаєшся? Тільки не кажи про неземне кохання. Я в це не повірю.

- Ярослав - серйозний і відповідальний хлопець, а головне, що він - не ловелас.

- А ще він такий сміливий, що втік від кота, - сміючись, промовив Кирило.

- Буцефал - це не просто кіт. Він - справжнє чудовисько.

- Не треба наговорювати на цього рудого симпатягу, Гордієнко.

Я як раз хотіла розповісти про подвиги цього "рудого симпатяги", коли у Кира задзвонив телефон.

Виявилося, що йому треба терміново їхати додому.

Щоб хоч якось компенсувати Киру сидіння у шафі, я віддала йому всі свої пиріжки із сиром. 

Провівши хлопця до дверей, я попрощалась з ним і ще раз подякувала Киру за його подарунок.

Кирила розсмішило те, що я заховала не лише його в шафу, а також його речі на балкон..

Такого шаленого вечора у мене ще не було. Впевнена, що Ларка буде в шоці, коли я їй розповім.