Читати книгу - "Карта осінніх пригод, Коля Козак"

**Глава 12: Таємничий табір**

Після переправи через річку Мирон і Соломія продовжили свій шлях, йдучи за мапою. Ліс став ще густішим, а дерева — вищими. Повітря було наповнене ароматом хвої і землі, але вони відчували, що щось у цьому лісі було не так. Щось таємниче і навіть трохи загрозливе.

— Дивись, ось щось, — сказала Соломія, показуючи вперед.

Вони підійшли ближче і побачили покинутий табір. На землі лежали розкидані речі: старий посуд, зламаний намет, кілька порожніх пляшок. Навколо були сліди багаття, яке, здавалося, розпалювали нещодавно.

— Хто це міг бути? — запитав Мирон, оглядаючись навколо.

— Не знаю, — відповіла Соломія. — Але виглядає так, ніби хтось був тут нещодавно.

Вони почали обшукувати табір. На землі вони знайшли кілька старих газет, які були розкидані навколо. На одній із них була дата — кілька місяців тому.

— Може, це мисливці? — запропонувала Соломія.

— Може бути, — відповів Мирон. — Але чому вони залишили свої речі?

Вони продовжили обшук і знайшли щось дивне: маленький металевий предмет, схожий на ключ. Він був старий і покритий іржею, але виглядав важливим.

— Ти думаєш, це може бути пов’язано зі скарбом? — запитала Соломія, розглядаючи ключ.

— Може бути, — відповів Мирон. — Але ми повинні бути обережні. Хто знає, що це за ключ і звідки він тут.

Вони поклали ключ у рюкзак і продовжили обшук. На землі вони знайшли ще кілька дивних предметів: стару монету, листівку з написом, який вони не могли розшифрувати, і навіть маленьку статуетку, схожу на ідола.

— Це все дуже дивно, — сказала Соломія, коли вони закінчили обшук. — Хто б це не був, вони залишили багато речей.

— Так, — погодився Мирон. — Але нам треба йти далі. Може, ми знайдемо щось більше.

Вони вийшли з табору і продовжили свій шлях. Ліс тепер здавався ще таємничішим, і вони відчували, що їхня пригода стає все небезпечнішою. Але вони знали, що повинні йти далі. Хрестик на мапі був уже недалеко, і вони не могли зупинитися зараз.