Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

До Еміра знову прийшов Мете.

Мете: “Еміре, сталося дещо  жахливе.”

Емір: “Говори.”

Мете: “Айлін померла.”

Емір не сказав жодного слова. Він негайно побіг до Евсун.

Емір: “Вставай,” — він грубо потягнув її.

Евсун: “Що тобі ще потрібно? Замало знущався?”

Емір: “Айлін померла.”

Евсун: “Що? Еміре, я нічого…”

Емір: “Звісно, ти ні про що не знаєш. Я зроблю з ними те саме, що вони зробили зі мною.”

Евсун: “Що ти зробиш? Вб’єш мене? Ось я перед тобою.”

Емір: “Я скажу твоїй родині, що ти померла. Це буде для них сильним ударом.”

Евсун: “Що ти за людина? Як ти можеш таке зробити?”

Емір: “Це ти мені кажеш? Щойно привезли закривавлене тіло Айлін. Я так цього не залишу. Вони забрали мого батька, а тепер і найдорожчу людину в моєму житті.”

Евсун: “Я розумію, тобі боляче, але прошу, відпусти мене. Я нікому не скажу, що була тут.”

Емір: “Ні.”

Емір закрив двері. Евсун кричала та благала, але все було марно. Ніхто не міг переконати Еміра. Незабаром він зробив те, що задумав. Він повідомив родині Евсун, що вона померла, і це помста за Айлін.

Ахмет: “Дживане, у мене погані новини.”

Дживан: “Кажи.”

Ахмет: “Цей Шенгіз повідомив, що Евсун померла.”

Дживан: “Як це?”

Ахмет: “Він сказав, що це помста за Айлін.”

Дживан ледь не впав, але Ахмет його підтримав.

Дживан: “Як я скажу про це Айше? Як скажу Левенту? Що мені робити?”

Ахмет: “Нехай надішлють тіло. Можливо, це маніпуляція, щоб ми подумали, що вона померла.”

Дживан: “Ти правий, це не підтверджено.”

До Еміра прийшов Мете.

Емір: “Брате…”

Мете: “Як ти?”

Емір: “Весь час думаю про Айлін. Я такий самотній, Мете, мені дуже погано.”

Мете: “Сталося те, чого ми боялися. Вони хочуть тіло.”

Емір: “Чорт забирай… Гаразд, надамо.”

Він взяв ніж і пішов до Евсун. Відкрив двері.

Емір: “Вставай.”

Евсун, побачивши ніж, сказала: “Давай.”

Але Мете швидко забрав ніж у Еміра і сказав: “Евсун, йди. Йди і не повертайся.”

Евсун пішла.