Читати книгу - "Невдаха , Ігор Упс"

Наступного ранку Сашко прокинувся від того, що хтось стукав ложкою по чайнику.

— Бам-бам-бам!

— Сніданок! — вигукнув Магістр. — Борщ з сосискою і сенсом буття!

На підлозі лежала флешка. На вікні — голуб. У кімнаті — запах кефіру, втоми й дурості.

— Треба щось робити, — пробурмотів Сашко. — Цей автомат… це не просто казиношна фігня. Він відкрив портал. 

— До паралельної реальності? 

— До пекла? 

— До Хмельницького? — втрутився Тьома. — Бо я якось доставляв туди суші. Теж портали якісь були.

Вони сіли гуртом. Тьома знову дістав ноут, а Магістр розгорнув карту міста 2012 року і наклеїв на неї цукерку «Бурьонка».

— Це буде наше ядро координат, — пояснив Магістр урочисто. — На місці, де раніше був Житомир.

— Житомир? — здивувався Сашко.

— Його нема на цій карті. І взагалі, ти хоч раз зустрічав когось із Житомира? А отож.

— Нам треба дізнатись, хто ще знає про автомат «Гравітація», — сказав Сашко.

— А що як… — Тьома натиснув кілька клавіш. — Опа. Форум під назвою "Дивні автомати України".

— Це точно існує?

— Є теми: «Автомат, що роздає спогади», «Автомат, який всмоктав мого кума», і ось — «Гравітація. Побачив ангела або собаку».

— Хм, класика.

Поки читали, в чаті форуму з’явився користувач із ніком Agent_Чорнобровий і написав:

«Якщо ви бачили "Гравітацію" — ви вже під спостереженням. Не рухайтесь. Не спіть. І не гладьте голубів. Вони — носії коду».

У той самий момент хтось подзвонив у двері.

Тьома підкрався, глянув у вічко і відскочив.

— Там... стоїть людина в шкіряному плащі... з бейджиком "Міністерство Дивних Речей". І… з хом’яком на плечі.

— Міністерство… що?

Двері відчинились самі. І в кімнату зайшов пан Копчений — сивий, з лупою в кишені, та черевиками на пружинах. Він пахнув копченим кабаном і неспокійною юністю.

— Добрий день. Ви бачили автомат "Гравітація"?

— Ну…

— Вас внесено до списку «Потенційно обраних через криві обставини». Це дуже серйозно.

— Що це означає?

— Що або ви врятуєте світ, або зруйнуєте півміста. Але, з огляду на ваш рюкзак з котлетою і флешкою — швидше друге.

Хом’як скрипів маленьким рюкзачком і пискнув щось зловісне. Було схоже на слово «Житомир».

— Нам потрібна ваша допомога. Ви з нами?

Сашко озирнувся на Тьому і Магістра.

— А є вибір?

— Ні. Вас вже бачили Голуби. А це гірше, ніж податкова. Ходімо 

Бібліотека виглядала, як завжди: запах пилу, товсті жіночки у в'язаних жилетках і тиша така, що чути як книга шепоче іншій, що вона не вийде в люди. Але саме тут, згідно з паном Копченим, під підлогою розділу «Науковий абсурд і промисловість Донбасу», ховався Секретний Архів Забутих Автоматів.

— Ходімо. Але обережно. Тут колись зник молодий архіваріус. Записав в інвентарній книзі "піду за чайком" — і все.

Спустились сходами за шафою з літературою про життя косаток у місті Кіровоград. Підвал зустрів їх темрявою, лампочкою, що мигала з інтонацією «ви ще пожалієте», і… автоматами.

— Господи… — прошепотів Сашко.

Цілий зал: десятки, може сотні ігрових автоматів — із назвами типу “Вічність 3000”, “Олів’є Рулетка”, “Караоке Судного Дня” і “Гравітація X”. У повітрі — легкий запах озону, старої проводки й розплавленої іронії.

Пан Копчений клацнув пальцями. Хом’як дістав маленький планшет.

— Отже, автомат “Гравітація” — один з експериментальних. Розроблений у 90-х на базі метеостанції і рибного цеху. Призначення: створення “контактів третьої дурості”.

— Це офіційний термін?

— Це Міністерство Дивних Речей. У нас лише офіційний абсурд.

Тьома тим часом підійшов до одного з автоматів. Натиснув кнопку. Замість гри — на екрані з’явився текст:

«Ваше бажання знищено. Натисніть “далі”, щоб обрати випадковий фрагмент реальності.»

— Ну ясно, — хмикнув Магістр. — Це як моя стипендія: обіцянка є, грошей нема, і щось точно пішло не так.

Коли вони дійшли до "Гравітації X", екран сам увімкнувся. На ньому — відео з казино, але вже з іншої камери. Видно, як Сашко… не заходить в кадр. Хоча мав би.

— Що це?.. — прошепотів він.

— Це… паралельна лінія, де ти вирішив купити сосиску, а не заходити в казино, — пояснив Копчений. — Це була єдина лінія, де ти не потрапляєш у халепу.

— І вона…

— Зникла.

Усі мовчали. Хом’як знову пискнув щось тривожне.

— Вам треба знайти джерело. Початковий “Гравітація-0”. Вважається втраченим. Востаннє його бачили… у підвалі ТЦ “Берлін”, поруч з магазином шкарпеток із Житомира і секонд-хендом для собак.

— Ми туди поїдемо? — спитав Сашко.

— Так. І бажано сьогодні. Бо завтра відкривається місячне вікно стабільної реальності. А потім — знову жаби з неба, як минулого разу.