Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

— Це я вважаю малоймовірним. Це все фантазії. У Теслена завжди служили професіонали. Натомість управління «С» переповнене провокаторами і безпринципними кар'єристами.

— Але повідомлення не протирічить доповідям аґентів з Альфи й Арпікрану.

— А це вже погано. Надто багато обізнаних з темою. Я сподіваюся, омаді[17], всі ми розуміємо, що загибель «Уриїлу» не була випадковістю.

— Робиться все можливе, щоб інформація не потрапила до ящерів, — запевнив Ян.

— Ми, на жаль, не маємо потрібних оціночних даних про шпигунський інструментарій наших ворогів. Останній із упійманих на Альфі аґентів володів значними телепатичними можливостями. У нас немає і десятка телепатів з такими здібностями. Якщо на Кідронії ящери мають хоча б одного такого супертелепата, вони знатимуть усе.

— «Червоні зони» четвертого покоління не пропускають ментальні хвилі, ми перевіряли. А на Кідронії у нас всі «зони» четвертого покоління.

— Не тіштеся цим, омаді. Наші люди не можуть весь час сидіти у «червоних зонах». А сьогодні зі спостережних станцій в Агрегаті Оріону мені доповіли: у напрямку Абелари рухається корабель ящерів типу «Велике вухо». За прийнятою класифікацією, як вам відомо, це розвідницька модифікація їхніх дальніх безпілотників. Можливо, теперішнє пересування «вуха» лише випадковість… Такі маневри спостерігалися й раніше. А можливо, й не випадковість. Наша агентура на планетах ящерів про це, до речі, не поінформована. Вона взагалі погано інформована. Про все.

— Я вперше чую про появу «Великого вуха», — здивувався Маккосліб. — Цієї інформації не було у ранковому зведенні.

— Переміщення «вуха» зафіксували не наші, а цивільні станції. Астрофізики з Тарги.

— Наші знову проспали?

— У тому то й річ, Лансе, у тому й річ… Ані надійної агентури, ані відповідального моніторингу прикордонного простору. А на потреби управління «С» й далі витрачається більше половини виділених нам ресурсів.

— Не дивно, — пирхнув Ян. — Канцлер контролює бюджетну комісію Сенату.

— Навіть не в канцлері справа, — похитав головою лорд Ґрідас. — Розвідка і контррозвідка в кожному випадку мають займати у Службі провідне становище. Це логічно і не потребує доказів. Проте, саме там, у розвідці і контррозвідці, як вам відомо, у нас найбільша кількість нероб. І, до речі, не всі вони з Дому Мадинів[18]. Тому, омадо Біргір, я покладаюся на тебе і твоїх людей. Саме перше управління[19] повинно взяти на себе відповідальність за недопущення найменших — я підкреслюю: найменших! — витоків інформації про роботу команди доктора Вей на Кідронії. У хлопців Ланса трішки інша спеціалізація. Вони переважно виступають по звірятках. А ящери — істоти розумні і технічно оснащені. З ящерами хлопці Ланса можуть упіймати облизня.

— Це ти дарма, омадо, — образився Маккосліб.

— Кожен повинен займатися своєю справою, Лансе. Твоїм також вистачатиме роботи, повір мені.

— У мене в Секторі Кастора непогана команда, — завважив Ян. — Мої техніки нещодавно запобігли черговому замахові на намісницю Унно. Але ця команда не заточена на полювання за агентурою ящерів. Потрібно підсилити їх техніками і менталіками, котрі уже працювали над темою «Проникнення».

— Позичимо в інших управлінь, — пообіцяв лорд Ґрідас. — Там є досвідчені аґенти. Перекинемо їх на Кідронію спеціальним рейсом.

— І цим привернемо до себе увагу, — завважив Маккосліб.

— Зате відвернемо зайву цікавість від вибуху на Волт-Армстріджі. Витік інформації про базу вкрай небажаний.

— Там все прикрито, — запевнив Маккосліб. — Ми на Волт-Армстріджі спрацювали оперативно, навіть командування Флотом не знає про справжні причини вибуху.

— Скоро дізнається. Таку інформацію довго приховувати не вдасться… Прикриємо команду доктора Вей додатковою зведеною групою. Хто зможе її очолити?

— Той, хто впіймав аґента-телепата на Альфі, — запропонував Ян.

— Спеціальний аґент «Ліктор»?

— Так.

— Аґент і надалі перебуває у впевненості, що впійманий ним телепат якось пов'язаний зі Знаючими Піфії?

— Так. Він на цьому наполягає.

— І не патякає про ці припущенім зі своїми людьми?

— «Ліктор» ніколи не був балакучим. Він найкращий із усіх, хто працював над темою «Проникнення». Якби не він, ми не змогли б виявити шпигуна. У нього ідеальне співвідношення ментальної потуги й оперативного чуття. І відмінні навики маскування.

— Ідеальних аґентів не буває. Рано чи пізно оперативне чуття зраджує всім. І, як на зло, ніколи не поступово, а гоп — і все, припливли… Ніхто не може пояснити, чому відбувається саме так.

— «Ліктор» уже третій рік входить до неофіційної п'ятірки лідерів аґентурної ланки Служби. Його робота на Піфії, як ви знаєте, була відзначена самим імператором. «Ліктор» зараз на вершині своєї форми.

— Ти завжди ставився до своїх кадрів, як справжній колекціонер, я про це знаю. Але зараз, омадо, мені потрібна не гордість за зібраний потенціал, а критичне бачення і робота на результат… До речі, а у твого ідеального аґента є досвід керівництва? Власне, досвід керівництва збірними командами та багатоходовими операціями?

— На Піфії працювала збірна.

— «Ліктор» лише входив до групи координаторів. Він ще дуже молодий, як на керівника.

— Він швидко набуває якостей лідера. В нього харизма.

— Знаємо ми, яка в нього харизма… А я б, чесно кажучи, не поспішав. Але імператор квапить нас… Добре, омадо. Я даю санкцію на залучення «Ліктора». Введи його до «теми 88» й окресли йому завдання. Ланс тобі допоможе.

8

Підземні тунелі під Каманійськими горами,

планета Кідронія (4КВ67:3),

система зірки Абелари (55 Рака).

10 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

— Ось тут, пане, ми з братом її і знайшли, — мовив робочий клон 1117-ої серії.

Блакитне ґало шахтарської лампи висвітило його тупувате обличчя з надто правильними рисами, притаманними генетичним модифікантам дешевих серій. На поверхні клон виглядав незґрабою, але тут, у глибині рудника, від нього линула загроза. Клон був швидким і сильним. Утричі сильнішим за природнонародженого.

Аґент «Ягд» одягнув спеціальні окуляри, які дозволяли роздивлятись поверхні у різних хвильових діапазонах. В ультрафіолеті на камінні проявились затерті плями органіки. Вони мертвотно світились на стінах і підлозі тунелю.

«Однозначно: тут щось діялось», — вирішив аґент «Ягд» і перемкнув окуляри на фасеточний режим. Тепер він бачив органічні плями одночасно у шести діапазонах. Навіть без аналізаторів він зміг визначити, що кілька днів тому на цьому місці порпалося із півдесятка людиноподібних організмів.

— Ви саме сюди викликали медиків?

— Ні, пане, не викликали, — похитав брилястою головою клон. — Ми ту жінку самі завантажили на «павука» і відправили до поселення. Її там оглядав доктор Мангус. Так належить робити, пане. Вона була чужою, а всіх чужих наказано доправляти до поселення. Таке правило. А медики сюди не ходять, пане. Сюди навіть техніки зі стрижневих копалень не ходять. Лише ми, природжені шахтарі.

— Отже, ви були удвох?

— Так, пане. Ми з братом.