Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лиш новака розгублення убоге.
Нам досвіду бракує в цих ділах.
Виходять.
СЦЕНА 5 23
Пустир. Гримить грім.
Входять три відьми і назустріч їм Геката.
1-а відьма
Що сталось? Ти розгнівана, Гекато?
Геката
Відьми! Та як не гніватись, коли,
Бундючні й легковажні, ви змогли
Так повестися, що Макбет
Став смерті осягать секрет?
А я, цариця всіх примар
І господиня ваших чар,
Вигадниця гріхів і зла,
При тім присутня не була!
Найгірше, що робота ця
Не для такого молодця,-
Забуде все і буде йти
Лише до власної мети.
Та годі. Йдіть. Біля печер,
Де тьмяно Ахерон 24 тече,
Зустріньмось вранці. Він прийде́
Дізнатися, що далі жде.
Вам зілля слід приготувать
І все, що треба для заклять.
Я ж до зорі лечу в пітьму,
Щоб лихо чаклувать йому.
Скінчімо зрання всі дива.
Хай з рога місяця сплива 25
Росинка - я спіймаю вмить,
Ще й до землі не долетить;
Перетворю я на льоту
В магічних духів краплю ту,-
Оманливі, вони зростуть,
Зухвальцю вкажуть згубну путь.
Він знехтує і долю, й страх,
Надмір зросте в своїх очах;
А самовпевненість завжди
Призводить смертних до біди.
Музика і спів за сценою.
Мій дух-маля мене гукає нині.
Дивіться - ген чекає на хмарині.
(Зникає)
1-а відьма
Вона повернеться невдовзі, квапмось.
Виходять.
СЦЕНА 6
Форрес. Кімната в палаці.
Входять Ленокс та інший лорд.
Ленокс
Суть слів моїх би зрозуміли, далі
Самі вже збагнете. Скажу лише -
Це дивні речі. Був Дункан величний
Оплаканий Макбетом, як помер...
Відважний Банко надто пізно йшов,-
Його, сказати можна, Флінс убив,
Бо Флінс утік. Не слід ходити пізно.
Хто не вважатиме жахливим вчинок
Малкольма й Дональбайна, що убити
Посміли короля? Ганьба!
Як це Макбета засмутило! Він
В святому гніві вбив двох слуг негідних,
Невільників пияцтва, сну рабів.
Хіба не благородно це, не мудро?
Вони ж бо відмагатись почали б
І всіх обурили б. Так, до ладу
Все вийшло в нього; і якби вдалось,
Якби - не приведи господь! - спіймати
Дунканових синів, вони узнали б,
Як батька убивать; і Флінс - також.
Але тихіш, бо за слова сміливі
І за відмову бути на бенкеті
Макдуф опальним став. Де він тепер,
Не знаєте?
Лорд
Дунканів син, в якого
Тиран родинне право відібрав,
Вже при англійському дворі; до нього
Так доброзичливо Едвард 26 поставивсь,
Мов не позбавила його недоля
Високого становища. Макдуф
Подавсь туди ж, до короля святого
Просити, щоб Нортемберленд 27 і Сівард,
До битв охочий, при благословенні
Всевишнього дали нам змогу знов
Спокійно їсти м’ясо, мирно спати,
В свята й під час бенкетів не боятись
Ножів кривавих, почуватись гідно,
Чого ми так жадаємо. Ця звістка
Макбета розгнівила так, що він
Став напад готувать.
Ленокс
Але Макдуфа
Він кликав?
Лорд
Так. Та той сказав: «Нізащо!»
Гонець лице понуро відвернув
І пробурчав щось на зразок: «Про це
Іще ти пошкодуєш».
Ленокс
Так, Макдуфу
Остерігатись треба, обережно
Поводитись. Нехай же ангел божий
Веде його до Англії, щоб швидше
Благословенним краєм знову стала
Земля стражденна, що її рука
Лиха гнітить.
Лорд
Моя молитва з ним.
Виходять.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Печера. Посередині кипить казан. Лунає грім.
Входять три відьми.
1-а відьма
Тричі нявкнув мурий кіт.
2-а відьма
Тричі й ще раз писнув кріт.
3-я відьма
Крики гарпій 28 - час, пора.
1-а відьма
В коло всі, й що де знайшла,
Кидай кожна до котла. 29
Жаба та, що тридцять днів
Прокуняла між корчів
Та слизьку збирала їдь,
Перша хай в котлі кипить.
Всі
Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
2-а відьма
Шкіру й плоть отруйних змій
Кидай у казан мерщій!
Пса язик, сови перо,
Лапки жаб, кота ребро,
Клапоть шерсті кажана,
Крука дзьоб - до казана!
Хай кипить-шумує чан,
Труйний хай іде туман!
Всі
Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
3-я відьма
Хвіст дракона, вовчий зуб,
Цвіт дуриці, відьми труп
І сріблястий пагін-тис,
Що зростив похмурий ліс,
Хрящ акули, жовч козла,
Нехристя печінка зла,
Ніжні пальчики байстряти,
Що в яру зарила мати,
Тигра тельбухи закляті,
Рот татарський, турка ніс,
Все - в казан, хто що приніс.
Всі
Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Зварюйсь, трута і дурман!
2-а відьма
Влиймо згуслу мавпи кров,
Щоб навар наш захолов.
Входить Геката.
Геката
Чудово! Я хвалю усіх;
Немало обіцяю втіх.
Хай все дозріє в казані,-
Як ельфи й феї чарівні,
Почнімо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Макбет, Вільям Шекспір», після закриття браузера.