Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 467
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 98
Перейти на сторінку:
золотими; Там — шуляк тріпотить на місці угорі Легким метеликом на ясному вістрі, — І, здобич бачивши своїм блискучим зором, На неї падає з-під неба метеором; А там орел дзвенить, усеї птиці жах, Страшний, як для царів комета в небесах…[36] Коли ж то дасть господь вернутись нам додому, Орати рідний лан та мову чуть знайому, В кінноті їздити лиш на самих зайців, В піхоті воювать лише проти птахів, Косою і серпом змінить списи й багнети, А розрахунками домашніми — газети! Уже в Сопліцівці світанок заяснів, Заглянув у шпарки, стодолу звеселив, Юрбою зайчиків розсипавши проміння, Де паничі лежать на запашному сіні. От паси золоті простяг він од стіни І ніби жартома розгонить чар нічний, І молоді уста черкає, як селянка, Що будить колоском заснулого коханка. Цвіркочуть горобці, гусак загомонів, За ним, радіючи, зчинили крик і спів Індиків та качок многоголосі хори, — І корови ревуть, виходячи з обори. Усі підводяться — один лише не встав Тадеуш: звечора так довго мізкував, Що не стулив очей за третім навіть півнем. Нарешті, зморений, у сні забувся рівнім І, в сіні втонувши, неначе у воді, Світанку не почув. Аж тільки вже тоді, Як двері скрипнули і в них повіяв вітер, Підвів він голову і сонні очі витер. Над ним, схиляючись, спинився бернардин І голосно гукнув, мов задзвонив у дзвін: «Вставай, хлопче! Вставай!» — І пояс свій чернечий Крутив, черкаючи Тадеушеві плечі. А на подвір’ї чуть мисливський шум і гам: Зібралося ловців і екіпажів там, Що ледве вмістить їх подвір’я превелике. У ріг затрублено, і під його музику Зануджені хорти самі ідуть на смик. Мисливець, що прикмет шукать у всьому звик, Тут бачить радісне, щасливе віщування, Святкуючи тріумф і гордощі зарання. Пан Підкоморій дав останній свій наказ, І рушила вперед кіннота вся нараз — І, з брами вийшовши, розсипалась широко. Асесор з Реєнтом, знай, скошуючи око, У злості схованій пустили коні вряд І — так велить їм честь та предковічний лад — Розмову повели, як приятелі милі… В душі, одначе, ждуть призначеної хвилі, Коли один із них звитяги осягне. Та нічичирк про те, — і жоден не збагне,  Кого примхливая Фортуна нині зрадить… Той Куцого веде, той Сокола провадить. Жіноцтво у бричках, а вколо паничі На сідлах клоняться, розмови ведучи. Ксьондз Робак по дворі ходив поважним кроком І молитви шептав, — але кмітливим оком З-під брів насуплених Тадеуша ловив. Нарешті, пальця він до носа притулив, Немовби даючи якусь пересторогу І щось бажаючи сказати на дорогу. Але дарма панич питає, що і як: Не хоче бернардин свій пояснити знак, І знов похнюпився і молитви читає… Той стиснув остроги і молодь доганяє, Їзда спинилася, затримуючи псів, — І кожен, ніби стовп, на місці скаменів, Рукою даючи наказ усім — мовчати. Під грудкою землі мав схованку ухатий, Котрого Судія примітив. Пильно всяк Свій зір напружує. Подав Сопліца знак Стояти на місцях, чекаючи, що буде. Асесор з Реєнтом, випростуючи груди, Рушають підтюпцем. Тадеуш при Судді Шукає поглядом, де заєць: скрізь руді Та сірі бур’яни та каменисті брили… Нарешті поміча: звіря оторопіле Лежить під камінцем, ушима, знай, пряде І часу смертного у переляці жде. Тим часом з Реєнтом Асесор над’їжджає — Той держить Куцого, той Сокола тримає… Кричать: «Ату! Лови!» — і покриває діл Клубами темними, як хмара, темний пил. Так лови почались. А тут із-за діброви До замку їде Граф, спізнившися на лови. Відомо вже було, що він не міг щораз Прибути в певний день і визначений час І спізнювався скрізь; отож заспав і нині. Примітив, що ловці помчали по долині, — І вчвал жене коня, англійський аж сурдут По вітру віється. Позаду там і тут За ним прислужники у шароварах білих, В коротких одягах, в капелюхах безкрилих, Що кожен,
1 ... 11 12 13 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"