Читати книгу - "Сусід на одну ніч, Альма Лібрем"

- Замість слів обираю дії, - підморгнув мені Саша, хапаючи пляшку.

Не знаю, яким чином, та йому справді вдалось її легко відкрити. Тихий хлопок, від якого я втягнула голову в плечі, трошки диму – і все. В повітрі відчутно запахнуло шампанським, але ні хвилі бризків, ні ще чогось подібного не було.

- От і все, - вдоволено повідомив Олександр. – Пішли святкувати?

- Пішли, - кивнула я.

До кімнати вийшла першою. Озирнулась, думаючи, куди поставити келихи, і випадково помітила вібруючий телефон.

- Саш, тобі телефонують! – покликала я його, здуру взяла мобільний і ледь не впустила його, дивлячись на усміхнене дівчаче обличчя. – Напевне, твоя дівчина?