Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія

Відчувши сильний потік вітру, Лія обернулася. Спочатку вона побачила сірий туман, а потім витончені спіральні паростки, окреслені темними смужками пилу. Цей туман огортав прохід, який яскраво світився і мав найбільшу концентрацію світіння.

... «Портал?» - промайнуло в голові.

З повітряного вихру вийшов чоловік. Одягнений він був у червону рясу. Мав довге волосся, зібране у хвіст, міцну статуру і невисокий зріст. Він чимось нагадував священика. Для повного образу не вистачало бороди, великого хреста на шиї й кадила.

-Повага роду вашому ... - чоловік оглянув Лію і додав, - донна.- Я за вами.

Лія боязко подивилася на нього.

Помітивши недовіру в її очах, він сказав:

- Я провідник і не бажаю вам зла. Мені тільки необхідно віддати вам ваші речі.

За рясою ховалася чоловіча сумка через плече. З неї провідник дістав футболку, в якій дівчина була у своєму світі.

-Є речі, яких я не можу торкнутися. Мабуть, у ваших штанах лежить те, що заважає мені взяти їх в руки. Звідси я не можу перенести вас в потрібне вам місце.

-Ви знаєте, чому я тут?

-Ні. Але провідники потрібні, щоб допомогти. Я відкрию для вас портал.

- Портали ... Сили. Магія. Це жарт? Мені сниться сон, і я не можу прокинутися?

На обличчі літнього чоловіка з'явилася усмішка.

-Ви дивна, донна, - задумливо промовив провідник. - Мій обов'язок допомогти вам.

-А чому ви не з'явилися відразу ж після моєї появи? Чому мій одяг у вас?

-Чому ви прибули ... хм ... окремо від одягу, я не знаю. А відразу не прийшов, бо не міг вас знайти. Вас приховував полог сильної магії. Судячи з того, що зараз ми знаходимося в лісі Ароса, смію припустити, що донедавна ви були у володіннях одного з інфанту.

Лія піднялася з землі, закрутила волосся і сховала його під кепку.

-Раджу вам вирішуватися швидше, довго я не зможу тримати портал відкритим, а для створення нового потрібен час і сили. Нумо дівчино, сміливіше. Ви ж хочете дізнатися відповіді на свої питання?

Вибір був невеликий: залишитися самій в лісі або ж довіритися цьому незнайомому чоловікові. Може, він пояснить їй, як вона опинилася в цій казці? І як їй повернутися назад?

Провідник подав їй руку, вона вклала в неї свою.

-Закрийте очі.

Лія слухняно опустила повіки, і вони разом зробили крок в портал.

Земля зникла під ногами. На мить їй здалося, що вона левітує. І тільки коли ноги знову відчули тверду поверхню, чоловік відпустив її руку.

Дівчина відкрила очі.

Вони знаходилися в приміщенні схожому на храм. Воно було ідеальних пропорцій. Складалося з великої ротонди, накритої напівсферичним куполом і округлих колон, що підтримували фронтон5. Велика частина будівлі облицьована білим каменем, схожим на мармур.

У центрі знаходилися непролазні хащі. Там Лія побачила свої штани, спідню білизну та взуття. Перевіривши кишені, дівчина виявила відмички, кинджал, ключі від будинку і ліхтарик. Вона поспішила їх заховати у свої нові штани, які поцупила з чиєїсь мотузки.

Тримаючи в руках ключі, Лія гірко посміхнулася. Найбільше на світі їй хотілося зараз ними скористатися, відкривши двері своєї квартири. Їй дуже хотілося додому.

-Розкажіть, будь ласка, мені про цей світ.

-Я можу не тільки розповісти, але і показати.

Він жестом вказав на великий камінь, що знаходився в кутку кімнати.

Лія недовірливо зиркнула в бік валуна.

Тим часом провідник накреслив руну чорним каменем, і дівчина побачила картинки, які змінювалися, як слайд шоу.

Різнобарвний ліс, який їй недавно довелося побачити, океан - колір в якому був то зелений, то бузковий. Біло-блакитне небо з потоком повітря, який ганяє хмари і раптово змінюється смерчем.

-Наш світ називається Фіє_каста. І складається він з чотирьох народів: мохакні, варунцi, дракони та ельзі. Колись територія і чисельність істот, які тут живуть, була рівною. Але через войни ситуація змінилася.

Територія Умлінго належить мохакні. З народження це сильні маги. Їх сила в ритуалах і заклинаннях. На їх землях народжуються кристали сили. Легенди кажуть, що вони приносять жертви своїм Богам, за це ті посилають їм кристали, що володіють міццю.

Картинка смерчу змінилася пустелею, потім показалися гори. На вершині пагорба Лія побачила групу чоловіків, що малювали в повітрі якісь знаки, а наступної миті в центрі з'явився вогонь. З кожним наступним рухом висота вогню ставала вищою. Потім кожен з присутніх потягнувся до високого багаття, не боячись обпектися, зачерпував яскраве полум'я і робив з нього кругле ядро.

-Вони вважають за краще створювати сім'ї тільки між собою. Мохакні зараховують себе до благородної нації, - продовжував розповідати провідник.

Тільки дві нації мають другу сутність, тобто іпостасі. Це дракони і варунці.

Про драконів мало, що відомо. Жінок, зазвичай, беруть серед ельзи. Але як дракони визначають свою бонобі - для всіх загадка.

Від знайомого слова, Лія здригнулася. «Бонобі», - так називав її Артур.

-А як зрозуміти, хто є бонобі дракона? - запитала Лія.

- У дракона і його бонобі однакові мітки на руках, - чоловік показав на камінь, де спливло зображення молодої пари, що стояла біля обриву з простягнутими до жінки у світлому одязі руками. У обох світилися мітки на зап'ясті.

Дівчина інстинктивно подивилася на свою руку. Її «опік» став ніжно - блакитним і дивно світився.

- Про істину пару дракона ходять різні легенди, - продовжив провідник. - Кажуть, що після ініціації, обраницю дракона більше ніхто не бачить. За одними джерелами дракони замикають її у вежі від сторонніх очей, за іншими: драги отримують від неї силу, приносячи в жертву.

Щось жоден з перерахованих варіантів Лії не сподобався. І усвідомлення того, що вона може бути чиєюсь там парою, душу не гріло.

Тому інформацію про мітку на руці дівчина розсудливо вирішила нікому не повідомляти. Ще не вистачало своєю кров'ю жертовні вівтарі окропляти.