Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

- Підсунув? - Мирон похлинувся кавою. - Наскільки я пам'ятаю, ти сам телефонував і просив порадити продажника.

- А ти сплавив мені Іру.

- То й що? Я тебе змусив її взяти? Або напоїв і в ліжко до неї вклав? Ні, точно. Телепень, забув. Я тебе силоміць на неї затягнув, щоб...

- Усе, досить, - підіймаю руки вгору, здаючись. - Вибач. Але мені ця Іра поперек горла встала, а єдина сполучна ланка - ти. Ти з нею довше працював, не помітив нічого дивного?

Шварц хитає головою, викликає секретарку, просить принести нам ще кави та документи щодо Іри. Сідає назад у крісло, мовчить, роздумуючи про щось.

Розумом я розумію, що валити на Мирона все неправильно. Він не винен у тому, як я чинив. Навпаки, попереджав не раз, що колись мої загули вилізуть.

- Я з нею напряму майже не бачився, - видає, коли перед нами нова порція кави. - У мене є керівники й керівники, я з ними спілкуюся. З Ірою говорив кілька разів, чув про неї хороші відгуки.

- А звільнив...

- У неї була тимчасова посада, дівчина про це знала. Кадровики одразу попереджали, що це на три-шість місяців, максимум рік. Ірі умови підійшли. Моя продажниця вийшла з декрету, от і звільнив Іру. А тут ти з питанням про те, чи немає у мене кандидатів.

- Тобто, нічого дивного ти не чув?

- Якби в когось були претензії до її роботи - звільнив би її раніше. Але вона працювала на "відмінно", затримувалася за своєю ініціативою, робила план швидше за багатьох. Хоча...

- Хоча?

Подаюся вперед, намагаючись розібратися краще. Приймаючи на роботу Іру, я не особливо замислювався про її минуле. Перевірку у Шварца вона точно проходила: справжність дипломів, досвід роботи, рекомендації. Але тепер розумію, що все не так просто.

Іра явно не божевільна, занадто все добре сплановано. Це не на емоціях робиться, а на чистій логіці. Знає, коли і як вдарити, кому що сказати потрібно.

Один раз тільки облажалася, коли я притягнув її у свою квартиру. Наїхала на Тасю, несла відверту нісенітницю. Якби тоді мовчала і втекла, навіть підозр на неї не впало б.

Навіщось вона планомірно руйнує мій шлюб.

- Вона просила про рекомендації у відділі кадрів ще до звільнення, - видає Мирон. - Як я зрозумів, заздалегідь розсилала резюме. Чесно, не заглиблювався сильно. Дізнався головне, коли тобі її радив.

- І жодних зустрічей із нею? Спроб зблизитися, щось таке? Якщо вона просто вирішила роздобути собі когось із великих бізнесменів...

- Я на роботі романів не заводжу.

- Я теж. Але цього разу стався збій. Бувають моменти, коли принципи ламаються.

- Так, бувають.

Романи на роботі, випадкові зв'язки зі знайомими - це все ризик, що Тася колись дізнається. Я не зустрічався ні з ким двічі, не приглядав заздалегідь. Мої "помилки" були спонтанними й такими, щоб відстежити було не можна.

З Ірою я оступився. Порушив власне правило. Увага дівчини була приємною, чого приховувати. Хотілося її, відчути себе особливим, важливим.

Не те щоб Тася цього не давала. Але вона була зайнята дитиною, а нашого спілкування ставало дедалі менше. Більшою мірою через мене, бо я майже весь час проводив на роботі. Відрядження, наради, перевірки.

Лише після того, як запізнився на народження власного сина, я перестав мотатися на завод. Цього ніколи собі не пробачу. Що не залишився з Тасею в лікарні, а поїхав розв'язувати питання з виробництва. І не встиг повернутися вчасно.

З Ірою я нічого не планував. Це були приємні розмови, позбавлені зобов'язань і проблем, але не більш. Я завжди тримав межу в таких моментах. Мені не потрібні були чутки, які могли дійти до Тасі.

Але того вечора все пішло шкереберть. Іра сама мене поцілувала, відверто притискалася. І... Я зірвався. Вирішив, що нічого не трапиться. Мабуть, хотів отримати черговий доказ, що ніхто крім Тасі мені не потрібен.

Я був не в собі, не контролював ситуацію. Інакше б ніколи не пішов із коханкою в будинок моєї родини.

Але все сталося занадто швидко, щоб можна було замислитися й зупинитися.

А зруйнувалося ще швидше.

- Ти намагався знайти інформацію на Іру? Деталі? - цікавиться Мирон. - Може, ви колись зустрічалися з нею?

- Ні, я б запам'ятав.

- Її подруги? Родичі? Хоч якийсь зв'язок?

- Не знаю. Люди Різанова зараз займаються цим. Волошин звивається, намагається її звільнити, але теж глухо. Я не можу довести, що вона збрехала про вагітність.

- А відвести її подалі?

- Уже. Пересилив в інший офіс, не залишив роботи, сидить у порожньому кабінеті на голій ставці. І не збирається звільнятися.

- Волошин же хороший юрист, мають бути варіанти.

- Вони є, але з ризиком опинитися в суді відповідачем.

- Прямо всі?

Мирон не говорить прямо, але підтекст уловлюю. Якщо Волошин не справляється, то потрібно шукати іншого юриста. Тася теж про це говорила. Потрібно знайти фахівця в таких вузьких питаннях.