Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт 📚 - Українською

Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Баришник дур-зіллям" автора Джон Сіммонс Барт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 119 120 121 ... 364
Перейти на сторінку:
протилежними галсами, опинилися на відстані гарматного пострілу одна від одної. Десятки пасажирів бригантини юрмилися на носі, щоб побачити шхуну — напевно, перший корабель, який вони зустріли впродовж багатьох тижнів, — і невинно вітали її помахами рук і хустинок. Пірати, у кого були вільні руки, зробили так само і, здійнявши у відповідь моторошний гук, вистрілили у воду прямо попереду своєї наміченої жертви. І тільки тоді, коли всі там почали верещати й тікати, шукаючи прихистку, Ебенезер став потроху здогадуватися, що ж тут насправді відбувається: геть усі пасажири, яких він там потрапив побачити, були жінками.

— Царю небесний! — ледве видихнув він.

Капітан бригантини, зрозумівши наміри шхуни, взяв курс фордевінд на північ, відстрілюючись від нападників: але його спроба захиститися була запізнілою. Очікуючи на це, залога, за наказом капітана Паунда, вже стояла напоготові, щоб здійснити такий самий маневр, і перш ніж бригантина встигла розіпнути всі свої вітрила, шхуна вже йшла новим курсом. Ба більше, хоч прямі вітрила бригантини і були краще придатними для того, щоб іти курсом фордевінд, ніж косі вітрила її переслідувача, але невеликі розміри шхуни та її менша вага з лишком покривали цю різницю. Капітан Паунд наказав не відповідати на постріли з мушкетів і пістолів; натомість, взявши стерно до своїх рук, він, зрізавши шлях, так близько підійшов до корми бригантини, що на її транці можна було виразно прочитати назву «Кіпріотка», написану на бандері, яку тримали у своїх руках різьблені з дуба купідони. Тієї самої хвилі, коли, здавалося, бушприт шхуни мав продірявити корму жертви, він, поклавши стерно праворуч на декілька градусів, змінив курс; гармаш на носі корабля здійснив постріл без набою в стерно бригантини, і на тому гонитва скінчилася. Залога «Кіпріотки» почала видиратися на реї, щоб прибрати вітрила, аби безпорадне судно не перевернулося. Коли шхуна змінила галс і взяла попередній курс, бригантина вже колихалася на хвилях з голими щоглами; залога стояла з піднятими руками, старпом вивісив білий прапор на грот-фалі, а капітан, склавши руки за спиною, стояв на містку, очікуючи найгіршого.

Пірати нетямилися з радощів. Вони гуртом кинулись до релінга, викрикуючи всілякі сороміття та хтиво жестикулюючи. Боабділу ледве вдалося підвести шхуну впритул до бригантини, бо пірати на радощах забули ледь не про все на світі: та й сам мавр стяг із себе весь одяг, залишивши тільки свій високий червоний тюрбан, і стояв біля стерна, немов привид з нічного кошмару. Урешті-решт закріпили гаки, прибрали вітрила, і кораблі, міцно прив’язані один до одного вздовж бортів, колихалися на хвилях, мов двійко морських птахів, що паруються. Потім пірати з дикими вигуками й лайкою, спотикаючись у поспіху на своєму шляху, юрбою кинулися через поруччя. Перелякана залога «Кіпріотки» відступила назад, але ніхто не звертав на неї жодної уваги: капітану Паунду навіть довелося, погрожуючи трьом своїм матросам пістолем, змусити їх прив'язати залогу до щогл. Решта дбала тільки про те, як виламати двері, що вели до східного трапа і кают, які нажахані пасажирки замкнули зсередини на засув.

Спостерігаючи за цією дикою сценою, Ебенезер побілів як полотно. Поруч з ним на шхуні біля фок-щогли стояв найстаріший із піратів, Карл, вітрильщик — худий і зморшкуватий, невисокий чоловічок років шістдесяти, лихий на виду, з куцою брудною борідкою та геть беззубий, який, хихочучи й хитаючи головою, споглядав за тим, що відбувалося.

— На цьому кораблі що, самі жінки? — запитав його Лауреат.

Старий ствердно кивнув, блаженно всміхаючись.

— Це корабель, що везе з Лондона шльондр.

Він пояснив, що раз чи двічі на рік капітан «Кіпріотки» завантажував корабель жінками, що зубожіли й погодилися на шість місяців стати проститутками в колоніях, де відчувалася гостра нестача в жінках. Дівчат перевозили безкоштовно; підприємливий капітан отримував не тільки платню за перевіз, а й у разі якщо дівчина мала якусь особливу відзнаку — була незаймана, походила з поважної та порядної родини або була дуже юна, — премію від власників борделів, котрі з'їжджалися до Філадельфії з усіх провінцій, маючи на меті оновити чи поповнити свій штат. Що ж стосується дівчат, то декотрі з них уже були проститутками в Лондоні, інші жінки, доведені до розпачу, зважувалися на цей крок з бідності або з інших причин, а деякі молодички, що були в прислугах, надумавши дістатися Америки за будь-яку ціну, керувалися холодним розрахунком і вважали, що бути проституткою шість місяців привабливіше, аніж відбути служницею в колонії звичаєві чотири роки за договором.

— Усі пірати на цьому узбережжі о цій порі року виглядають «Кіпріотку», — сказав вітрильщик. — Там, за тими дверима, понад сотню дівок. Ти тільки-но глянь на Боабділа!

Ебенезер побачив, як голий Боабділ, відштовхнувши вбік своїх побратимів, узяв до рук знайдену поблизу здоровенну довбню, яку, ймовірно, залишив на чардаку тесля з бригантини. З одного ж удару він розщепив двері та сторчголов кинувся всередину, а решта негайно ж ринулася за ним. По якійсь хвилі залунали зойки та прокляття.

В Ебенезера затремтіли коліна.

— От бідолашні! Бідолашні!

— Тю, оце?! — глузливо кинув Карл. — Таж це якісь нікчемні молитовні посиденьки, от що це! Плавав би ти зі старим Томом Тью з Ньюпорта, як колись довелося мені! Якось торік пливли ми з Ліберталії[49] до Аравійського узбережжя й у Червоному морі перестріли один з кораблів великих моголів, що віз пілігримів до Мекки; у нього на борту було сто гармат, але ми взяли його на абордаж, не втративши жодного чоловіка, і як ти гадаєш, що ми там знайшли? Тисячу шістсот незайманиць, сер! Не більше, не менше! Тисяча шістсот незайманиць, що прямували до Мекки, найгарніші мавританочки, яких тільки хтось коли-небудь бачив, а нас і сотні не було! Нам знадобилися цілий день і ціла ніч, аби полускати їх усіх — серед нас були французи, голландці, португальці, африканці й англійці, — і коли ми скінчили, палуба виглядала, як різницька. Присяй-бо, у всій історії сластолюбства не знайдеться дня і ночі, рівних цим! Я й сам продірявив парочку, хоч мені було вже під шістдесят, — смаглявенькі близнючки, тугенькі, мов удавка з напівштиками, і відтоді мені вже більше ніколи не вдавалося підняти свою стару швайку!

Він і далі щось теревенив, але Ебенезер не міг його більше слухати. Передусім тому, що події на чардаку надто вже поглинали його увагу, щоб відволікатися ще на щось: пірати витягували своїх жертв по одній чи

1 ... 119 120 121 ... 364
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"