Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Як і я, пані Ши. – Жасмин витягла інфопанель і насупилась, підраховуючи час. – Коли ваш Гері розмовляв із вами?

– Годину тому. – Роздерта лапа відпала, дрібний наповнювач посипався на підлогу, і щітка робота-прибиральника почала шкребти по покриттю та взуттю. – Він дзвонив із орбіти. Просив вибачення і хотів побажати… побажати…

Секретарка знову залилася сльозами і впустила ведмежа. Робот одразу засмоктав його і відправив до утилізатора. Тихий плач змінився гучними риданнями.

– Ну і сенс страждати?

– А що мені робити? Він полетів! Я не знаю, куди!

Жасмин стиснула зуби і полізла в інфонет. Звичайно, це була не її справа, але Лада Ши викликала жалість. Її зовнішній вигляд ніби натякав на те, що розумна, практична і цілеспрямована жінка через почуття може перетворитися на аби-що. Дивитись на таке не вистачало сил. Краще скоріше повернути світові рівновагу.