Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

— Ну, високе прискорення майже напевно рознесе мене на

дрібні часточки просто зараз. Але ідею відкидати зарано.

Істота на перегородці ледь помітно поворухнулася. Пракс

наблизив зображення до межі. Гігантською рукою з пазурами —

з пазурами, але досі з п’ятьма пальцями — істота трималася, а іншою роздирала перегородку. Першим шаром була матерія та

ізоляція — вони відходили еластичними смужками. Коли цей

шар закінчився, істота накинулася на армовану сталь під ним.

Навколо неї плавали крихітні кілечка металу й відбивали світло, як маленькі зірочки. Цікаво, нащо це їй? Якщо вона намагається

порушити конструкцію, є безліч ефективніших способів. Чи, може, силкується прорватися через перегородку, дістатися

чогось, піти за якимось сигналом?

Уявна оболонка розчинилась, а під нею з’явився образ білого, молодого кореня, який пустила насінина. Пракс мимоволі

посміхнувся. «Оце так, це вже цікаво».

— Що саме, док? — запитав Еймос.

Пракс зрозумів, що напевно озвучив думки вголос.

— Е-е, — протягнув Пракс, намагаючись дібрати слів, які б

пояснили те, що він побачив. — Воно намагається рухатися по

градієнту радіації. Тобто... версія протомолекули, яка охопила

Ерос, живилася енергією радіації, тому, я думаю, було б логічно, якби і ця теж...

— Ця? — перепитав Алекс. — Яка ще ця?

— Ця версія. Тобто, її очевидно спроєктували так, щоби

придушити більшість змін. Тіло хазяїна залишилося майже

незмінним. Для цієї версії мають бути незвідані поки

обмеження, але, схоже, воно досі потребує джерела радіації.

— Чому, док? — запитав Еймос, намагаючись зберігати

терплячість. — Чому їй потрібна радіація?

— О, — здогадався Пракс. — Бо ми вимкнули двигун, реактор

працює в режимі підтримки, і тепер воно намагається

проритися до активної зони.

Запала тиша, в якій Алекс сказав щось непристойне.

— Гаразд, — мовив Голден. — Вибору нема. Алексе, треба

позбутися цієї штуки до того, як вона прогризе перегородку.

Нема часу розробляти новий план.

— Капітане, — сказав Алекс. — Джиме...

— Я зайду, щойно воно вилетить, — кинув Еймос. — Якщо тебе

не буде, кеп, я мав за честь із тобою служити.

Пракс замахав руками, ніби цей жест міг привернути їхню

увагу. Рухи відправили його повільно кружляти командною

палубою.

— Стривайте. Ні. Це і є новий план!.. Воно рухається

градієнтом радіації. Це наче корінь, що тягнеться до води.

Наомі повернулася і побачила, як він кружляє. Здавалося, це

вона крутиться, і Праксів мозок піддався ілюзії, ніби Наомі

внизу й віддаляється по спіралі. Він заплющив очі.

— Тобі доведеться це розжувати для нас, — сказав Голден. —

Хутчіш. Як нам це використати?

— Змінити градієнт, — відповів Пракс. — Скільки часу

знадобиться, щоби скласти контейнер із незахищеними

радіоактивними ізотопами?

— Залежно від розмірів, док, — мовив Еймос. — А скільки

треба?

— Просто більше, ніж зараз лине з реактора.

— Наживка, — сказала Наомі, хапаючи Пракса й підтягуючи до

поручня. — Ти хочеш зібрати те, що виглядатиме кращим

обідом, і виманити цю штуку з люка.

— Я так сказав. Хіба я не мовив саме це? — перепитав Пракс.

— Ні, не зовсім, — сказала Наомі.

На екрані істота повільно нарощувала хмару металевої

стружки. Пракс не був певен, бо роздільна здатність зображення

не така вже й висока, але йому здалося, що від копання форма її

руки змінюється. Цікаво, чи враховувалися при обмеженнях, накладених при створенні протомолекули, пошкодження

і загоєння? Регенеративні процеси є чудовою можливістю

зламати системи обмеження. Рак — це просто відтворення

клітин, яке пішло під відкіс. Якщо почалися зміни, істота може

на них не спинитися.

— Хай там як, — сказав Пракс, — гадаю, нам слід поквапитися.

* * *

капітана, щойно вантажний люк зачиниться за непроханим

гостем. У рубці Наомі ініціює закриття люка, щойно істота

клюне на радіоактивну наживку. Алекс запустить двигуни, щойно це буде безпечно для життя капітана. А наживку —

півкілограмовий циліндр у