Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Дух животворить… Читаємо Сковороду 📚 - Українською

Читати книгу - "Дух животворить… Читаємо Сковороду"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дух животворить… Читаємо Сковороду" автора Юрій Барабаш. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 120 121 122 ... 133
Перейти на сторінку:
також свідчення деяких іноземних спостерігачів про рівень освіти на теренах тодішньої [Україні] => України.

С. 57: Щодо Київської академії, то в ній піїтика посідала важливе місце — [зову] => знову ж таки як у повсякденні, в навчальних програмах, так і в різних урочистих ситуаціях; притому один з восьми класів, п’ятий, було присвячено піїтиці цілком.

С. 57: Протягом багатьох десятиліть академія, навіть коли вона ще була [колеґіїю] => колеґією, залишалася центром розвитку віршування в Краї.

С. 74: Деякі листи так і підписував: «студент Григорій Сковорода», не [тільким] => тільки підкреслюючи тим погляд на самого себе як на вічного учня («semper tiro»), але й віддаючи данину вдячної пам’яті своїй alma mater — академії.

С. 82: Музúки й [співки] => співаки з України вже раніше середини XVII століття починають з’являтися в Москві, при дворі царя Міхаїла Фьодоровича, ласкаво приймає їх і «тишайший» Алєксєй Міхайлович, а за царським прикладом і численні знані люди того часу, зосібна боярин Фьодор Ртіщев.

С. 85: Приводом до цього, — згадує [і] => у своїх записках Я. Штелін, — стала така обставина.

С. 108–109: Спілкувався, ймовірно, Сковорода з наступником померлого Іоана Козловича на посту єпископа Гервасієм Лінцевським, який до Переяслава протягом довгих років був архімандритом православного Срітенського [монастря] => монастиря в Пекіні; <…>

С. 111: Молодому краю, який динамічно перебудовувався, переходячи на [мірні] => мирні рейки, вкрай потрібні були кваліфіковані фахівці з різних галузей.

С. 149: Але ці традиційні сюжети автори травестій викладають не в канонічному, освяченому церквою, а в пародійному, навмисно [знаженому] => зниженому, заземленому дусі, зі силою-силенною життьових подробиць, комедійних ситуацій, гумористичних деталей, <…>

С. 151: Пісня 8-ма — один з кращих ліричних [творі] => творів Сковороди.

С. 152: Не [зайдемо] => знайдемо тут того перейняття вірою, непідробного патосу й душевного хвилювання, які притаманні пісням 7-й та осібно 8-й.

С. 213: Водночас не можемо залишити поза увагою типологічні подібності між [Шевченко] => Шевченком і Сковородою також у мовно-поетикальній площині.

С. 219: Він виявляє загострений інтерес до тих історичних осіб і сучасників, котрі знайшли в собі духовні сили здійснити — з різних причин — подібний [критий] => крутий поворот у своїй долі.

С. 219: Алєксандр Міхайлович Добролюбов — [один ранніх] => один з ранніх російських поетів-символістів, <…>

С. 228: Не дивно, що двох представників цього «вченого» [порідддя] => поріддя зустрічаємо в «Наркісі».

С. 273: Це Біблія та різні [ранньохристиянскі] => ранньохристиянські вчення, що для них є характерною проповідь аскетичної моралі, втім, своєю чергою, багато в чому пов’язаної з античною традицією.

С. 274: Та часто-густо тема пошуку істинного щастя виступає в Сковороди [і] => в оболонці чисто християнського моралізування або релігійно-філософської метафорики, <…>

С. 276: [Ахристратиг] => Архистратиг Михаїл обурюється: «О ганителю! …Зводиш наклеп на небесну славу й доґмати її…» (II, 63).

С. 287: В першій убачають причину всіх суспільних бід і хиб, у [другі] => другій — джерело й ґарантію всілякого достатку й щастя.

С. 304: Зовсім до іншого джерела звертається старший сучасник Сковороди Жан-Жак Руссо в творі з промовистою назвою: «Розмисел, який отримав премію Діжонської академії 1750 року з питання, запропонованого тією ж Академією: „Чи [спряло] => сприяло відродження наук і мистецтв очищенню звичаїв?“».

С. 305: <…> дайте мені відповідь, кажу я, ви, хто дав нам [стальки] => стільки блискучих відкриттів: якби ви не пізнали нічого з оцих речей, <…>

С. 321: Перевага, що її віддавав Сковорода дослідженню «печер» свого серця перед «науками новими», поза сумнівом [повинно] => повинна була імпонувати й таки імпонувала Толстому, була йому суголосною його поглядам.

С. 369: Існує, проте, доста поширена точка зору, прихильники якої зближують, а то й ідентифікують учення і діяльність Сковороди з різними сектантськими — у власному [значення] => значенні цього поняття — течіями.

С. 373: Мовляв, [буди] => були перешкоди — «раціоналістичний ухил», «поганий платонізм», віра у «вічну матерію», «зовнішнє розуміння світу»…

С. 431: Під цим оглядом Хіждеу посилається на Сковороду, який нібито в листі до Георгія Кониського висловлював протест проти спроб міряти його [буд-яким] => будь-яким «казенним сажнем», <…>

Примечания
1

Сковорода Григорій. Твори: В 2 т. — Т. 2. — К., 1994. — С. 417. Далі посилання на це видання (том і сторінка — в дужках) вказані в тексті. Тут доречним буде таке застереження. З наукової точки зору, либонь, коректнішим було б цитувати тексти XVIII століття, наразі сковородинівські, за ориґіналами або принаймні подавати їх максимально наближеними до ориґіналів, ретельно зберігаючи їхні мовні, стилістичні й орфографічні особливості (як це зроблено, приміром, у виданні: Сковорода Григорій. Твори: В 2 т. — К., 1961). Однак за такого варіанту постають моменти, які ускладнюють справу: щонайменше два. Один — технічний, пов’язаний з відсутністю зазвичай у комп’ютерних гарнітурах літери Ѣ (ять). Момент другий, суттєвий, — труднощі сприйняття сучасним читачем мови Сковороди, котра являє собою складне, часом химерне переплетіння старослов’янських, староукраїнських та російських мовленнєвих елементів і відзначається неусталеністю норм. З огляду на сказане тексти Сковороди подаються в книзі у перекладі (на жаль, не завжди досконалому) на сучасну українську літературну мову за означеним повище виданням. Щодо інших текстів, зосібна російськомовних, то тут за основу взято такий підхід: в уривках з художніх творів зберігається мова ориґіналу, натомість витяги з наукових, критичних, публіцистичних праць, мемуарів, листів тощо, а також назви творів (окрім назв періодичних видань) наведено в перекладі.

(обратно) 2

Ще раніше, 1814 року, побачив світ роман В. Нарєжного «Росийский Жильблаз, или Похождения князя Гаврилы Симоновича Чистякова», де в образі мудреця Івана «Особняка» опосередковано відтворені деякі риси особистості Сковороди, а також відчутний вплив його філософсько-етичного вчення. Вперше ім’я Сковороди — «стоїка, філософа, або харківського Діогена» — згадано в книжці В. Масловича «Про байку та байкарів різних народів, повідомлення про їхнє життя з деякими зауваженнями на їхні байки і самі байки тих» (X., 1816).

(обратно)
1 ... 120 121 122 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дух животворить… Читаємо Сковороду», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дух животворить… Читаємо Сковороду"