Читати книгу - "Війна Калібана"

Голден слідкував за марсіянським крейсером на екрані шолому, поки той не перетнув яскравий спалах екліптики Чумацького шляху. На момент, усе судно перетворилося на чорний силует, оправлений в прадавнє біле декількох мільйонів зірок.

Слабкий полиск напівпрозорого білого відбився від одного з боків корабля, і він знову поплив назад, у поцяцьковану зорями чорноту. Джим відчув бажання мати поряд Наомі, аби вони вдвох дивились на однакове видиво, що було неймовірним аж до фізичного болю.

- Я вже й забув, як тут, ззовні, красиво, - натомість сказав він їй на приватному каналі.

- Ти там розмріявся а роботу за тебе хай хтось інший робить? – відповіла вона.

- Ага. Зірок з планетами більше за тих, які без планет. Мільярди світів. По останнім оцінкам п’ятсот мільйонів планет можуть бути в придатній для життя зоні. Як думаєш, наші пра-правнуки побачать хоч одну з них?

- Наші правнуки?

- Коли це закінчиться.

- На додачу, - докинула жінка, як мінімум одна з цих планет має хазяїв протомолекули. Нам варт її оминути.

- Щиро? Саме її я і хотів би побачити. Хто цю штуку створив? Навіщо? Я б хотів мати змогу запитати. Вони, як мінімум мають спільний з нами потяг знайти і зайняти кожний, придатний для життя куток. У нас може бути більше спільного, аніж ми вважаємо.

- На додачу вони вбили усіх, хто там жив до цього.

Джим засопів: - ми робимо те саме, відколи винайшли лук і стріли. Вони просто вправні в цьому аж до переляку.

- Ти вже знайшов наступну дірку? – запитав Амос на загальному каналі, голосом небажаного гостя. Капітан відвів погляд від зірок і повернувся до металу під ногами. Використовуючи схему пошкоджень на екрані шолому, на наступну пробоїну він витратив лише пів секунди.

- Так-так, прямо тут, - сказав він, і механік з каноніром почали рухатися в його бік.

- Кеп, - озвався пілот з кокпіту, - капітан тогово марсіянського крейсеру шукає би побалакати з тобов.

- Давай його сюди.

- Капітане Голдене?

- На прийманні. Кажіть.

- Це капітан Річард Цзен з борту «Кідонії», КРФМ. Пробачте, у нас не було змоги поспілкуватися раніше. Я давав раду контролю пошкоджень і організовував порятунок і відновлення суден.

- Розумію, капітане, - Джим намагався знову помітити «Кідонію» але не зміг, - я сам тут ззовні латки ставлю власноруч. Я бачив як ви, хлопці, пронеслися тут хвилину тому.

- Мій старпом казав що ви бажали зі мною поговорити.

- Так. Від свого імені щиро дякую їй за всю допомогу, яку нам було надано, - відповів Джим, - Слухайте, у цій сутичці ми геть спустошили наш склад. Випустили чотирнадцять торпед і майже половину набоїв до ГТЗ. Позаяк ми типу марсіянський корабель, я подумав мо’ ви маєте набої які підійдуть нашим системам.

- Звісно, - капітан Цзен відповів без коливання, - я відправлю до вас крейсер «Саллі райд» з набоями.

- Еее.. – Голден був шокований миттєвою угодою. Він був готовий до довгих торгів, - дякую.

- Я перешлю вам резюме мого офіцера розвідки щодо перебігу бою. Вам буде цікаво подивитися. Але, якщо коротко, щодо першого знищеного, того який відкрив діру у екрані захисту оонівців і скінчив бій? Це ваша робота. Їй-бо, їм не варто було до вас повертатися спинами.

- Хлопці, це ваших рук справа, - з посміхом відповів Джим, - за постріл відповідав сержант-комендор морської піхоти Марсу.

Запала тиша, потім Цзен мовив, - коли це закінчиться, я б хотів поставити вам могорич і послухати про те, як звільнений з безчестю флотський офіцер ООН дійшов до того що літає на вкраденому торпедоносці КРФМ, маючи в команді марсіянських військових і вищого чиновника ООН на борту.

- Це з біса цікава історія, - відповів Голден, - до речі, якщо вже про марсіян зайшла мова, я б волів зробити одному з своїх подарунок. Ви маєте підрозділ морпіхів на «Кідонії» ?

- Так, а до чого ви запитуєте?

- Маєте розвідників у групі?

- Так, але знову-таки, чому ви цікавитесь?

- Тож повинні мати деякі припаси, які мені дуже потрібні.

Він описав Цзену те що йому потрібно, і той відповів:

- Я завантажу на «Райд» все що вам стане у нагоді.

Схоже що «Саллі Райд» з флоту КРФМ пройшла через бій без жодної подряпини. Коли він підійшов до «Росінанта», його темний борт виглядав таким же гладеньким і незаплямований як басейн з чорною водою. Після того як Алекс і пілот «Райду» ідеально співпалали курсами, великий люк у його борті відкрився, випускаючи назовні приглушене червоне аварійне світло. Вилетіли дві магнітні кішки, з’єднавши кораблі десятиметровим тросом.

- Говорить лейтенант Грейвс, - почувся дівочий голос, - приготуйтесь до прийому вашого замовлення.

Лейтенант Грейвс звучала так, немов була у старших класах школи, але Голден відповів:

- Починаймо. Ми готові до прийому, - і перемкнувшись на канал Наомі додав, - відкрий люк, нам нові рибини везуть.

В декількох метрах від того місця де він стояв, чималий люк, який зазвичай зливався з корпусом, відкрився у провалі шириною метер і довжиною вісім. Стала помітною складна на вигляд система рейок і шестерень. В низу містилися останні три торпеди класу корабель-корабель.

- Тут сім, - Голден вказав на відкриту шахту, - і сім з іншого борту.

- Прийнято, - відрапортувала Грейс. Довгі, вузькі плазмові торпеди білого кольору з’явилися перед відкритим люком «Росі», з моряками у реактивних ранцях, які їх супроводжували. З ніжними подмухами стиснутого нітрогену, вони повели торпеду вздовж двох направляючих до «Росі», потім за допомогою штучних м’язів костюму Дрейпер, торпеду було направлено до верхньої частини шахти.

- Перша на позиці, - доповіла Боббі.

- Ясно, - відповіла Наомі і через секунду моторизовані направляючі ожили, і ухопивши торпеду ввели її в обойму.

Джим зиркнув на оцінку часу що лишався. Переміщення і завантаження усіх чотирнадцяти торпед займе години:

- Амосе, де ти є?

- Закінчую з останньою латкою тут, в машині, - відповів механік, - тобі щось потрібно?

- Коли закінчиш, прихопи декілька реактивних ранців, ми з тобою злітаємо за іншими припасами. Там має бути три контейнери