Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Н-у-у… – почала – справа в тім, що на мене напали не зовсім люди… е-м, як же це пояснити? – я затихла підбираючи потрібні слова, щоб все докладно й зрозуміло розповісти.

– Тобто не люди, це були якісь інші раси?

– Ні це… це були душі – на обличчі дракона відбилося нерозуміння – якщо говорити більш простіше, то… це все стосується виду моєї магії.

– І як же душі, стосуються до твоєї магії? Що ти від мене тікаєш і я тебе знаходжу в напівнепритомному стані – його зіниці витяглися виказуючи його нетерплячку і знервованість.

– Моя магія, полягає в тім, що я можу бачити душі померлих і ними ж керувати або створювати штучні душі які я теж можу використовувати. – Ноксові брови злетіли до гори – А щодо того, що сталося… – і тут вийшла ще одна дилема яка мене не аби як хвилювала. Якщо я зараз почну пояснювати про червоних, потім може послідувати запитання: “А як саме я використовую душі?” А воно буде. І мені доведеться розповісти про Ненсі з Лайоном і Єву у створенні яких він теж був присутній.

– Хмаринко, тебе щось непокоїть що, ти не хочеш розповідати мені про це? – цікавиться Нокс накриваючи мою долоню своєю.

– Ні, просто дещо буде складно пояснити, ось я і думаю як саме це сказати, а ще дещо може видаватися дуже дивним. І є ще про що ти знаєш, але я не до кінця розповіла тобі про це – я від хвилювання закусила нижню губу.

– Говори як є, я зрозумію, а якщо в мене виникнуть запитання в деяких пояснень я тобі про це скажу. 

– Добре, почнемо з того що саме я тобі не доказала. – мені здалося, що на цей момент дракон навіть придвинувся трохи ближче до мене, щоб не пропустити жодного слова – Пам’ятаєш той день, коли ми робили ляльок у мене в майстерні і ти перемелював мені каміння?

– Так, пам’ятаю – відказав жадібно впившись в мене очима.

– Ну так, от я тоді робила не зовсім звичайних ляльок – його очі примружилися, а між брів залягла глибока лінія – Знаю, ти зараз би мене запитав “У чому ж їх незвичність?” Але суть полягає в тому, що я поміщала в середину ляльок і опудал штучні душі. І виходило що, ці ляльки та різні опудала були якби живими, але й не мали справжнього тіла, лише спеціальне виготовлене опудало ляльки або скерипі. – дракон мовчав і ця його незрозуміла реакція не аби як мене насторожувала, а що як він зна хто такі темні і захоче мене позбутися? Як і колись, коли всі вирішили вбити всіх темних? Таким чином, позбувшись такої собі проблеми.

Ноксор.

Тепер настала моя черга дивуватися, адже я не очікував почути саме таку відповідь. Вона створює душі й може ними керувати… та ще й я був присутній, тоді коли вона робила цих ляльок навіть про це й не здогадуючись. І схоже моя реакція її дещо…

“Налякала.” – відповів замість мене Тарґас.

“Так, але чому? Ця інформація не така й страшна як здається.”

“Невже ти забув?” – запитала сутність.

“Що саме?”

“Те, хто саме міг використовувати такий вид магії.”

“Темні.” – констатував я добре пам'ятаю, як ще століття назад, темних можна було зустріти повсюди, до тих пір, поки їх не визнали небезпечними і не знищили всіх до єдиного.

“Так. Вона є прямим нащадком темних що дуже дивовижно, враховуючи що їх вже давно не має, а можливо вона залишилася єдиною темною на цьому світі яка пережила чистку.”

І тут мене нарешті осяяла відповідь щодо одного мого питання, це стосовно слуг і їхнього не природного запаху. Тоді, коли я був у майстерні і молов каміння, я нарешті згадав, то був запах саме тих каменів які вона попросила подрібнити і саме цей запах я відчував від усіх присутніх біля мене слуг. То це виходить, що всі присутні тут це ляльки?

Я нарешті відкляк, бо відчував ту зростаючу напругу яка ставала все більшою між нами і тоді я обережно запитав у неї, щоб підтвердити факт її походження: 

– Ти темна? – вона деякий час мовчить, її паніка з кожним разом все зростала, все більше й більше.

– Так – відповіла ледь чутним голосом що майже переходив у найтихіший шепіт – я темна.

Вона сильно хвилювалася, а ще був відчутний страх. Мені страшенно не подобалося те, що вона боїться мене і повністю не може мені вірити. Хоча, з одного боку я її розумію не кожний день ти можеш зустріти того кому розповіси те ким ти є і при цьому не отримаєш осуду.

Тому я її цілком і повністю розумію, і не стану ставити їй це на карб, адже саме ця правда могла коштувати їй життя. Я теж не наважувався б таке розказати про себе першому ліпшому якого нещодавно зустрів. Хоча ми б і були з ним пов’язані як пара, але розповідати таке одразу не став би.

Все ж, я і сам не розповів їй всю правду про себе, і мушу визнати, що вона куди сміливіша за мене в цьому плані.

Тому годі вже тягнути цю напругу, і я підводжу свій погляд на неї перед тим як відповісти, злегка розтягуюся в доброзичливій і розуміючий посмішці, щоб зменшити рівень недовіри в мою сторону.

_________________________

Напівобернена форма Ноксора.

Ловіть новинку!! І дуже дякую за ваші вподобайки!! Приємного вам читання!)))