Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Малоліткою почуваюся, але, сука, щасливою малоліткою. У грудях буря захльостує, а те, як він дивиться на мене після всього, що зараз сталося, словами не передати. Як і те, що серце відчуває. І крик усім нутром: “Ну нарешті!”. 

Не можу сказати, що все життя про це мріяв, але бля, так правильно. Нутром чую — правильно! 

Єдине залишилося — Тані зізнатися. Уявляю її реакцію, нерозуміння, але вибору в неї немає. Наша вона — НАША! І пофіг, що думають інші. Нам буде добре разом.  

Я пройшов усі кола пекла, поки намагався зрозуміти, кохати очима і потонути в повіях, тримаючи в грудях тільки їхні образи. Не розумів, злився, навіть собі не міг зізнатися, а виявилося все просто, коли можеш загубити й, побувши в розлуці, робиш, не замислюючись про наслідки, правильність. Усе застигає на задньому плані, залишивши попереду тільки дії, думки, про які ніколи й не припускав. Тепер усе на місцях, і я навіть думати не хочу, що все піде шкереберть. 

— Ти сьогодні до Савіна? — прийнявши душ, спускаюся в кабінет. Думки відразу в інший бік їдуть, але перш ніж ми зможемо з головою зануритися у порочність, треба закінчити справи. 

— Так, Олег просив сьогодні привести, — дістає готівку з сейфа. 

— Чому купюрами? Ти ж начебто на рахунок переказував, — підходжу ближче. Слова його в голові крутитися починають: “Ти завжди був попереду, я слідував”. Запах його тіла змішаний із гелем для душу дах рвати починає. 

— Попросив готівкою, — акуратно складаючи пачки, пересмикує плечима. — У мене є версія, що це пов'язано з панянкою, яку пацани прихистили, але я можу помилятися. Чесно кажучи, не вдавався у їхні проблеми. Своїх було достатньо. 

— Савін дівчинку прихистив? — йду від гріха подалі, розвалююсь у кріслі, потираючи долонями обличчя. Ржу. — Наскільки я знаю, Ведмідь тільки по хлопчиках.

— Ми з тобою теж раніше думали, що тільки по дівчатах, — хмикає друг. — Гаразд, я пішов, але...

— Я поговорю з Танею, до твого приходу. Охорону візьми, — наказую. — Візьми, хто знає, яка реакція в падли буде, коли Яр забере тітку Шрама. Краще підстрахуватися. До речі, вони ще не телефонували? 

— Поки що ні. 

Рано ще, вони тільки пів години як з'ясували, де цей придурок тримає стару жінку. 

Проводжаю Стаса до самих воріт. Одразу після від'їзду друга ворота відчиняються, і машина Дарини в'їжджає у двір.

Не пам'ятаю, щоб я її кликав. Та й документи підписав учора всі, чи знову сюрпризи?

Бля!

— Що сталося? — хмурюся. Очі на другий поверх підкидаю, розуміючи, яка розмова на мене чекає.

— Добрий день, шефе, — швидко прямує від автомобіля до мене секретарка. — Нічого, я з особистим проханням! — червоніє, тремтіти починає, сумку в руках стискає до білих кісточок. 

— Дашо! — ціджу крізь зуби. 

— Я пам'ятаю, що під вашим захистом, поки працюю тут, і дуже прошу у вас захисту, — дивиться переляканим поглядом. 

— Пішли у дім, — напевно, це не розмова на п'ять хвилин. Напевно, доведеться з Танею пізніше поговорити, або дочекатися Стаса.

Шалено вдячний за підтримку! Коментарі бачу, читаю, не завжди є час відповідати! Мирної ночі!