Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Святослав 📚 - Українською

Читати книгу - "Святослав"

251
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Святослав" автора Семен Дмитрович Скляренко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 124 125 126 ... 300
Перейти на сторінку:
жінка, яку усі називали Пракседою. Їй допомагало кілька дівчат, що вражали своєю красою. Носили вони все з кухні до стравниці притьмом, миттю.

А носити їм доводилось чимало: коли запрошені на обід тільки зайшли до стравниці, там на столах була приготовлена й холодна веприна, й ведмежина, всіляка солона й копчена риба – осетри, пструги[134], судаки, різні овочі й зілля; під час самого обіду на столи подавали варену й смажену баранину, гов’ядо, юшки з сочива й риби, меди, ол, брагу, кваси.

Їли тут і запивали без зайвих слів, без перепрошень, – просто, як це буває вдома, в родині. Один тільки раз воєвода Свенелд, взявши чару, сказав, що хоче випити за князя. І всі з брязкотом підняли свої чари, келихи…

– П’ємо на тя, княже!

На кінець обіду всі, а так само й василік Калокір, відчули, що поїли досита, а меди й ол з княжих медуш міцні, п’янкі.

Саме тоді князь Святослав і запропонував василіку проїхати з ним на лодії, показати з Дніпра город Київ, його будівлі, вали, стіни. Князь Святослав звелів гридням приготувати лодію, спустився з василіком до Почайни, з кількома боярами й толковинами вони проїхали Дніпром аж до Чортория.

Чудовий був Дніпро й Київ-город у цю передвечірню годину. Ще була весна, від самого Верхнього Волока котив Дніпро могутні води, й тут, біля Чортория, де плесо його видно було вгору до Де'сни[135] й Вишнього города княгині Ольги, а вниз – до Вітичева й Лисої гори над ним, – тут здавалося, що немає йому кінця й немає краю.

У лодії, на якій сиділи князь Святослав, брат його Уліб, василік Калокір і бояри з толковинами, було двадцять гребців – по десять з кожного боку. Під дужими ударами їхніх весел лодія швидко линула вперед, позад неї на блискучому лоні стелився, як біла полотнина, запінений слід. Київ і гори тікали й тікали назад.

І тоді в усій величі своїй постав перед ними древній город над Дніпром, город, стіни якого закладені були князем Києм. Багато літ минуло відтоді, а вони росли й зміцнювались, як і все за ними, як і все навкруг Києвого города над Дніпром.

Три гори височіли вдалині, і до них прикуті були очі всіх на лодії: Києва гора, де й був тепер княжий город – Гора, гора Щекавиця, де поставив перші стіни Київ брат Щек, та ще гора Хоревиця – вотчина Хорива, другого брата Кия.

Колись це були три двори-городища на горах над Дніпром. Тепер над всі гори стояв Київ-город з високими стінами, вежами й дахами княжих теремів, що золотом грали в промінні згасаючого сонця, з схилами, що круто обривались над Дніпром, густими лісами, що оточували город, глибокими юрами, в яких уже лежали пізні темні тіні. Це й була Гора, справжнє орлине гніздо над Дніпром, з стін якого на багато поприщ видно було все навкруг, але до якого жоден ворог не міг доступитись.

Невпізнанно змінився Київ-город відтоді, коли було закладено перші його стіни. Вже не тільки на Горі жили тепер люди. Одразу ж біля стін города скрізь на схилах виростав новий город, де жила княгиня Ольга й чимало бояр. Над Боричевим узвозом, над ярами, а часто і в них у цю годину видно було вогні й димки – там жило й трудилось передграддя, за ним до Почайни тягнувся Подол, ще далі Оболонь – рольні землі князів, воєвод, бояр.

– Чуден Борисфен і город твій, княже Святославе! – вигукнув, дивлячись на гори й плесо Дніпра, василік Калокір.

– Може б, ми стали до берега й подивились звідти на Київ, – запропонував князь Святослав.

– О, я був би вельми радий! – захоплено відповів Калокір.

І саме тоді, коли ніс лодії зарився у пісок на Чорториї і коли князь Святослав, Калокір, а за ними княжич Уліб, бояри й толковини сходили на берег, саме тоді василік уповільнив крок, пішов поряд з князем і тихо промовив:

– Може б, ми пішли далі самі, з тобою тільки, княже?

Ці слова були сказані не через толковинів, а звичайною руською мовою, і тому князь Святослав зупинився, здивовано поглянув на посла імператора.

– Я хотів би поговорити тільки з тобою, віч-на-віч, – ще раз сказав Калокір.

– Добро! – так тихо, що ніхто з бояр його не почув, промовив князь Святослав.

І, коли всі зійшли на берег, він звернувся до брата Уліба, бояр, толковинів:

– Ми підемо з патрикієм Калокіром удвох, хочу показати йому береги, а ви тут спочиньте…

Коси над Чорториєм сягали далеко в Дніпро жовтогарячими стрілами, навкруг них перламутром мінились води, у берегах ледь зітхали заблукалі хвилі. Князь Святослав і патрикій Калокір довго йшли тугим, змоченим піском, що рипів під їхніми ногами. Уже далеко позаду лишилась лодія з людьми, велика тиша приймала й обгортала їх, тільки

1 ... 124 125 126 ... 300
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Святослав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Святослав"