Читати книгу - "Господиня"

— Гаразд, — Іян нахилився до мене, і його ясні очі зустрілися з моїми. — Я скоро повернусь. Не бійся.

— А я й не боюся.

Він нахилився й торкнувся вустами мого чола.

Мабуть, нікого це не здивувало більше, ніж мене, хоча мені почулося, що Джаред аж охнув. Я ж від подиву роззявила рота, а Іян тим часом розвернувся і вибіг із печери.

Док втягнув повітря крізь зціплені зуби — наче свиснув навпаки.

— Що ж, — зронив він.

Двоє чоловіків довго витріщалися на мене. Але я страшенно втомилася, і мені було байдуже, що вони подумали.

— Доку… — почав був Джаред тривожним голосом, але галас у коридорі перебив його.

В отвір протиснулося п’ятеро чоловіків. Попереду Джеб із Кайловою лівою ногою в руках. Праву ногу ніс Вез, Енді й Аарон тримали тулуб. Голова Кайла звисала з плеча Енді.

— Чорт, ну й важкий він, — пихтів Джеб.

Джаред і Док водночас кинулися на допомогу. Кілька хвилин сварок і стогонів — і Кайла зрештою вклали на ліжко за кілька футів од мене.

— Вандо, скільки часу він без тями? — запитав Док. Він підняв Кайлові повіки, щоб сонце освітило зіниці.

— Ну… — я гарячково міркувала. — Поки я була тут, ще хвилин десять Іян ніс мене сюди, і ще п’ять хвилин перед тим…

— Тобто щонайменше двадцять хвилин?

— Так, приблизно.

Поки ми консультувалися, Джеб уже поставив власний діагноз. Ніхто не помітив, як він підійшов до узголів’я Кайлового ліжка.

Ніхто не помітив — поки він не вилив пляшку води прямісінько Кайлові на обличчя.

— Джебе! — сварливо вигукнув Док, відкидаючи Джебову руку.

Але Кайл поплювався, кліпнув і застогнав.

— Що трапилося? Куди поділася ця істота? — він поворушився, щоб роззирнутися. — Підлога… рухається…

Від самого його голосу я вчепилася в краї ліжка — тілом прокотила хвиля паніки. Нога заболіла. Може, якось дошкандибаю до виходу? Якщо повільно…

— Все гаразд, — зронив хтось. Вірніше, не хтось. Цей голос я упізнаю серед усіх.

Джаред став між моїм ліжком і Кайловим, спиною до мене, опустивши очі до здорованя. Кайл вертів головою і стогнав.

— Ти в безпеці,— мовив Джаред тихо. На мене він і не глянув. — Не бійся.

Я глибоко вдихнула.

Мелані хотіла його торкнутися. Джаредова рука лежала на краю мого ліжка — так близько від мене!

«Будь ласка, не треба, — сказала я Мелані.— Обличчя і без того пече!»

«Він не вдарить тебе».

«Це ти так думаєш. А я не ризикуватиму».

Мелані зітхнула; вона так і тягнулася до Джареда. Було б набагато легше стримуватися, якби я й сама не тягнулася до нього.

«Дай йому час, — переконувала я. — Нехай звикне до нас. Зажди, поки він нарешті повірить».

Вона знову зітхнула.

— Ох, чорт! — заричав Кайл. Мій погляд метнувся до нього. З-під ліктя Джареда в мене втупилися ясні очі.— Таки не впала! — розлютився Кайл.

Джаред гойднувся вперед — геть від мене. Кулак його смачно врізався Кайлові в щелепу.

Кайл тільки закотив очі, рот його розтулився.

На кілька секунд у печері запанувала цілковита тиша.

— Гм, — мовив Док рівним голосом, — з медичної точки зору це було не зовсім доречно.

— Зате мені стало легше, — похмуро відповів Джаред.

Док ледь помітно усміхнувся:

— Що ж, гадаю, ще кілька хвилин непритомності не завдадуть йому непоправної шкоди.

Док знову зазирнув Кайлові в зіниці, поміряв пульс…

— Що трапилося? — запитав мене Вез пошепки.

— Кайл намагався вбити цю істоту, — відповів Джаред, не встигла я й рота розтулити. — Невже хтось здивований?

— Він не хотів… — пробурмотіла я.

Вез поглянув на Джареда.

— Здається, альтруїзм дається їй значно краще, ніж брехня, — зауважив Джаред.

— Ти навмисне намагаєшся мене розізлити? — не витримала я. Терпець мені урвався. Скільки вже я не спала? Гірше за ногу боліла тільки голова. При кожному подиху кололо в боці. Вперше в житті я з подивом усвідомила, що злюся, злюся по-справжньому. — Якщо так, то вітаю — тобі вдалося!

Джаред і Вез вражено витріщилися на мене. Певна, якби я могла бачити обличчя інших, то, мабуть, прочитала б на них такий самий вираз. Ну, може, не в Джеба: він непроникний, як гравець у покер.

— Я — жінка, — ображено мовила я, — і мені діє на нерви, коли мене називають «істотою».

Джаред здивовано кліпнув, а тоді його обличчя знов застигло.