Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Титан, Теодор Драйзер 📚 - Українською

Читати книгу - "Титан, Теодор Драйзер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Титан" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 126 127 128 ... 185
Перейти на сторінку:
справжності та в тому, що ця розмова — ніякий не жарт, а цілком серйозна.

— Так, — насилу вимовив пан Сласс. — Я розумію.

Він не міг відвести очей від листів — ця невелика зв’язка виглядала дуже переконливо. Ковпервуд скромно дивився вбік. Пан Сласс із зусиллям перевів погляд на свої черевички, потім втупився в підлогу. Він нервово хруснув пальцями, потер коліна. Френк бачив, що високоповажний пан голова перебуває в стані найбільшої розгубленості. Видовище було і смішне, і жалюгідне.

— Годі ж, досить, пане Сласс, — сказав він м’яко. — Не журіться. Усе це не так жахливо, як вам здається. Повірте, я не вимагатиму від вас нічого такого, чого б ви самі, після ретельного міркування, не могли визнати справедливим. Ви — мер міста Чикаґо. Я — один із його громадян. Хочу тільки, щоб ви не вели зі мною нечесної гри, і прошу дати мені слово, що з цього дня не будете брати участі в боротьбі, що ведеться проти мене через заздрощі й особисту ворожнечу. Якщо вже ваші переконання чомусь не дозволяють вам піти назустріч моїм законним вимогам щодо отримання додаткових концесій, то ви принаймні не повинні так завзято критикувати мене і мої концесії у пресі. Я покладу ці листи в сейф, де вони будуть зберігатися до наступних виборів, потім я їх знищу. Я не маю особисто до вас ніякої неприязні, ні найменшої. Не вимагаю навіть, щоб ви санкціонували видачу мені концесії на будівництво надземної залізниці, якщо муніципалітет прийме таке рішення. Все, про що прошу, — утриматися від цькування мене, особливо якщо муніципалітет вважатиме за можливе вирішити питання на мою користь, незважаючи на ваше вето. Прийнятні для вас такі умови?

— Але що скажуть мої друзі? Що скаже громадськість? Республіканська партія? Хіба ви не бачите, що від мене чекають, щоб я повів проти вас широку кампанію? — в повному розпачі вигукнув пан Сласс.

— Ні, не бачу, — сухо заперечив Ковпервуд. — І, крім цього, кампанію можна вести і так, і сяк. Виступаючи з промовами, не вкладайте в них стільки запалу. А головне — зустріньтеся з моїми представниками і надалі не відмовляйте їм у прийомі, коли вони будуть навідуватися до вас. Суддя Дікеншиц — людина справедлива та тямуща. Ну, і генерал Ван-Сайкл — також. Чому б вам не користуватися час від часу їхніми порадами? Зовсім не обов’язково, звісно, зустрічатися з ними відкрито, все це можна влаштувати так, аби ніщо не впадало в очі. Ви побачите, що обидва вони можуть виявитися вам дуже корисними.

І Френк обдарував мера милостивою та підбадьорюючою, майже батьківською усмішкою. А Чеффі Зеєр Сласс, бачачи, як усі його честолюбні мрії розбиваються вщент, сидів перед ним у болісних роздумах, розгублений, жалюгідний і безпорадний.

— Гаразд, — сказав він нарешті, гарячково потираючи руки. — Я мав би цього чекати. Мав би знати заздалегідь. Що ж, іншого виходу немає... — і, ледве стримуючи непрохані сльози, що раптово прилинули до очей, високоповажний мер узяв свій капелюх і вийшов із кімнати. Зайве нагадувати, що його проповіді проти Ковпервуда змовкли з цієї миті раз і назавжди.

45. Нові обрії

У результаті всіх цих подій Френк перейнявся таким відчуттям переваги, якого ніколи раніше не відчував. Ще нещодавно він припускав, що вороги можуть взяти гору над ним, — відтепер його шлях був вільний від перешкод. Статки його сягнули кругленької суми в двадцять мільйонів. Він володів найбільшим зібранням картин у всіх західних штатах, а якщо не брати до уваги публічних галерей, то, мабуть, і в усій Америці. Він уже почав розглядати себе як фігуру загальноамериканського, а може, і міжнародного масштабу. І, проте, чоловік усе ясніше відчував, що які б фінансові звитяги він у підсумку не здобув, двері чиказького товариства обраних ніколи не відкриються ні для нього, ні для Ейлін. Занадто багато вчинив він галасу своїми справами, занадто багатьох відштовхнув від себе. Він, як і раніше, був твердий у своєму намірі утримати в руках всі чиказькі міські залізниці, і в успіху не сумнівався. Але вже вдруге в житті його мучила думка, що, піддавшись захопленню, він знову одружився невдало, і не бачив можливості виправити цю помилку. Хоч би якими були недоліки Ейлін, у характері їй відмовити не можна. Вона не буде такою поступливою та смиренною, як його перша дружина. Крім цього, він вважав, що все-таки багато чим їй зобов’язаний. Почуття до неї ще не цілком згасло в серці Френка, хоча вона вже не тішила його марнославства, не вабила і не спокушала його так, як у минулі роки. Він, безперечно, заподіяв їй чимало горя, але і вона дуже вже строго його судила. Підприємець готовий був їй співчувати, каятися в тому, що так змінилися його почуття до неї, але що було вдіяти? Впоратися з собою він не міг, так само, як не могла і Ейлін.

Становище ускладнювалося ще й тим, що останнім часом думки Ковпервуда все частіше зверталися до Береніс Флемінґ. З того часу як він познайомився з її матір’ю і побачив портрет Береніс, в душі чоловіка стала розгоратися неспокійна пристрасть до цієї дівчини. Але ж вони ще не обмінялися жодним поглядом, жодним словом. Та є на світі щось незмінне, ім’я чого — краса, вона може бути одягнена і в лахміття філософа, і в шовки й атласи розпещеної кокетки. Відблиск цієї краси, що не залежить ні від статі, ні від віку, ні від багатства, сяяв у неслухняних кучериках і темно-синіх очах Береніс Флемінґ.

Поїздка до Картерів у Поконо принесла Ковпервудові лиш розчарування. Він переконався в безнадійності своїх спроб привернути увагу Береніс, відтоді під час їхніх випадкових зустрічей вона проявляла до нього лише чемну байдужість. Френк не відступався, однак, і продовжував зі звичним своїм завзяттям переслідувати намічену мету. Пані Картер, чиї стосунки з Ковпервудом у минулому не були цілком платонічними, проте пояснювала увагу, яку він їй надавав, головним чином тим, що той цікавиться її дітьми й їхніми майбутніми успіхами в житті. Береніс і Ролф нічого не знали про угоду, укладену між їхньою матір’ю й її товаришем. Вірний своїй обіцянці надавати їй допомогу та заступництво, махляр винайняв для пані Картер квартиру в Нью-Йорку, поряд із пансіоном, де вчилася її донька, і вже мріяв про ті щасливі днини, які буде проводити

1 ... 126 127 128 ... 185
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Титан, Теодор Драйзер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Титан, Теодор Драйзер"