Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

ним же і зоря пресвітла з небес засіяла, була видима. І взявши його, поніс в монастир малий, що був звідтіля не дуже далеко, — святого мученика Сергія, і поховав у ньому чесно багатостраждальне тіло страстотерпця Христового Анастасія і сам в монастирі тому перебував до убивства царя Хозроя. Коли ж той вбитий був, відпущені були на свободу в'язні ті, яким же те прорік Анастасій святий у в'язниці перед кончиною своєю, і сповнилося святого пророцтво подвійно: про швидке царя Хозроя убиття і про в'язнів тих відпущення. Коли прийшло воїнство грецьке у Перські краї, була дорога вільна ченцеві тому повернутися до себе. І повернувся, і розповів все про преподобномученика Анастасія детально авві і всім братам. І всі прославили Бога, Який укріпив на такий страдницький подвиг раба Свого. І зразу авва того ж брата й инших з ним у Перейду послав, переніс звідти чесно мученика Христового, свого ж улюбленого учня мощі, в монастир свій, і відбувалося від них багато чуд, і зцілень недуг подавалося на Славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святих мучеників Мануїла, Георгія, Петра, Леонтія, Сіонія, Гавриїла, Івана, Леонта, Парода та инших, числом триста сімдесят сім, у царювання Лева Вірменина болгарами з Траки полонених і за Христа різними погублених смертями: ще-бо тоді болгари в нечесті язичницькому були, не просвітлені святим хрещенням.

Місяця січня в 23-й день

Житіє і страждання священномученика Климента, єпископа Анкирського, і святого мученика Агатангела та інших з ними

Коли минуло після Різдва Господа нашого Ісуса Христа двісті п'ятдесят років, у царювання Валеріянове град Анкирський, стольний у Галатійському краї, цього святого мученика Климента, як найкращий винограду паросток, багатьох духовних дарів гронами переповнений, виростив з роду чесного, але батьки його не одної віри були: батько-еллін, який ідольському нечестю служив, мати ж — християнка, від батьків християнських народжена і в християнськім правовір'ї і добрій настанові вихована, їй же ім'я Євфросинія. Віддана ж була у шлюб насильно, і не за бажанням своїм одружилася з мужем невірним, сподівалися батьки її збуття слів апостольських: "Спасеться муж невірний через жінку вірну". Але не було так, як же вони сподівалися, бо той, в глибину нечестя занурений і пітьмою ідолобісся охоплений, не хотів ані поглянути на світло Христове, ще ж і дружину свою Євфросинію намагався всіляко до свого притягнути зловір'я. А вона ж також його на путь істинну наставити намагалася, вдень і вночі переконувала його і стежку спасіння йому показувала, але нічого не досягла, бо огрубіло серце його. Молилася до Христа, щоб милостивий до неї був і зробив так, щоб, поєднані тілами, були поєднані й духом у святій вірі. Коли ж бути того не може, то щоб і тілами розлучилися, бо нема в них єдиного духу. Господь же наш Ісус Христос, слухаючи молитви рабині Своєї і змилосердившися над нею, звільнив її від іга невірного мужа швидко, бо його, як негідного, серцем озлобленого, зовсім відкинув, вступитися йому звідси звелів — і помер той, залишивши після себе дружині первородну дитину, мале в пелюшках дитинча — хлопчика. Його ж блаженна мати Євфросинія виховувала більше благочестям, аніж молоком і принесла його Христові, святим хрещенням просвітивши. Нарекла ж ім'я йому Климент, що з грецької мови перекладається "парость виноградна". І відповідне те ім'я йому дала, як пророчиця, передбачивши, що він буде справжнім лози Христової паростком, який має принести багатьох душ людських грона. І пророкувала про нього, що буде пресвятого імени Ісуса Христа винятковий ісповідник і проллє кров свою, і душу свою за Нього покладе, і збудеться Христовий страждалець і мученик — і навчала його святих книг, і добрих звичаїв, і на всілякі наставляла чесноти. Ріс же хлопчик той роками і розумом, і вже близько дванадцятьох років мав, коли мати його, свята Євфросинія, яка наближалася до блаженної кончини своєї і знала про це, на одрі хвороби лежачи, хотіла, щоб син її не лише речових убогих її пожитків, а й неречового того доброчинств багатства спадкоємцем був, настановляла його, по-материнськи обіймаючи, цілуючи й говорячи: "Дитино моя, дитино люба, дитино, що з пелен осиротіла і про сирітство швидше, ніж про батька довідалася. Але не осиротів ти, Отець-бо твій — Христос Бог — збагатив тебе Своїми дарами. Я тебе, дитино, народила плоттю, Христос же Бог народив тебе духом. Його-бо знай собі за отця, йому знай собі бути за сина і пильнуй, щоб немарним було твоє Богові усиновлення, служи одному Христові Господеві, на Христа покладай свою надію, бо Він є справді спасінням нашим і життям безсмертним, Він-бо з Небес зійшов до нас, щоб нас зі Собою возвести вгору, Він зробив нас Собі дітьми улюбленими й обожествив нас. Хто тому Владиці служить, уникне всіляких диявольських сітей, подолає зміїв і скорпіонів і здолає всіляку супротивну силу. Не лише-бо осоромить нечестивих царів, князів і катів, що поклоняються ідолам і бісам, але й самих тих бісів, яких вони шанують, зітре голови". Тоді в бесіді тій мати, сльози з очей проливши і Божої благодаті сповнившися, почала пророчо передрікати те, що має з ним бути: "Прошу тебе [казала], дитино улюблена, щоб один дар дав ти мені за всі мої через тебе болі і труди. Тому що зближається час лютий і близько гоніння, яке сильною люттю і погрозами дихає, буде, як же говорить Господь наш, що вестимуть тебе до царів і владик через Нього. Цю мені даси честь, о сину: стань за Христа дерзновенно і мужньо і збережи міцно й непохитно Його ісповідання. Я ж уповаю на Христа мого, о утробо моя, бо скоро процвіте на тобі вінець мучеництва і на мою честь, і для багатьох душ спасіння. Приготуй-бо серце своє до подвигу страдницького, щоб не знайшов тебе неприготованим подвигу час, знай, що корисно є бідами бути випробуваним, як золоту в горнилі, але не бійся. Тимчасовим є страждання — вічна ж відплата. Швидко минає скорбота — вічно ж триває радість. Мало тут безчестя — вічна ж у Бога слава. Погрози катів і рани — день один, царів земних лють зневажена буває і в'яне їхня слава, вогонь, від них на Христових мучеників приготований, гасне, меч їхній іржа з'їдає, сила їхня гине. Нічого ж бо нема такого, що б відлучило тебе від Христа Господа, але взирай на Небо і звідти очікуй великої, багатої