Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шенгенська історія. Литовський роман 📚 - Українською

Читати книгу - "Шенгенська історія. Литовський роман"

329
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шенгенська історія. Литовський роман" автора Андрій Юрійович Курков. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 127 128 129 ... 193
Перейти на сторінку:
загубити!

— А чи не дешевше було б купити сірого кролика? — поцікавився медійник.

— Дешевше, — погодилася вона. — Але це був би вже інший кролик — не такий ручний, не такий ласкавий!

Рената вийшла з комори.

«Це ж треба, — подумала. — Кролика Ґедимінасом назвати!»

Вона повернулася в обійстя. Закип’ятила води і заварила чай у найбільшому керамічному чайнику.

З коридору почувся гомін — тупотіння десятка ніг. Вона напружилася. Перенесла великий чайник для заварювання у вітальню, поставила по центру овального столу.

Вітас зайшов першим, за ним слідом — ще п’ятеро, в тому числі не помічена Ренатою раніше дівчина із саквояжиком у руці. Оператор розмістив посеред кімнати триногу і поставив на неї камеру.

Рената розгубилася. Запросила всіх до столу. Взялася наливати чай.

Їй здавалося, що вони просто посидять і побалакають, думалося, що телеінтерв’ю вже закінчено. Але де там! Журналіст очей не зводив з її червоного волосся. Рената вже пошкодувала, що не накинула хустку.

— Скажіть чесно, а як до вас прийшла ця ідея? — звернувся телеведучий до Вітаса.

Той, помітивши інтерес журналіста до кольору волосся Ренати, зітхнув і всміхнувся.

— Ну... — почав він. — У моєї Ренати — червона машина і червоний светр. А потім вона пофарбувала волосся в червоний колір. Ось я й подумав, що коли у людини є улюблений колір, то він буде завжди при покупці одягу або меблів шукати товари улюбленого кольору. А якщо не знайде, то, можливо, буде фарбувати...

— Тобто це ваша дружина підкинула вам ідею? — уточнив тележурналіст.

Вітас неохоче кивнув.

— Авжеж, можна і так сказати!

— А я її фарбувала! — вставила свої «п’ять копійок» Віола, сівши за столом поруч із Вітасом.

— А можна вам задати кілька питань? — звернувся телевізійник до Ренати. Вона зауважила, як об’єктив телекамери зазирнув їй в обличчя, і зніяковіла.

— А можна, я не буду говорити? — попросила вона. — Я не звикла... Може, пізніше!

На радість Ренати, тележурналіст кивнув і звернув свій погляд та зацікавлення до Вітаса.

І раптом у центрі кімнати на дерев’яній підлозі опинився червоний пом’ятий, розкуйовджений гілками й кущами, по яких тягався в лісі, кіт Спамас.

— А це що за диво? — вирвалося у оператора, котрий стояв біля триноги.

І він тут же став знімати кота, так само, як і дівчина (котра виявилася гримеркою) вихопила свій мобільник і захоплено навела на нього камеру.

— Та він у нас бродив лісом, — озвалася Рената, але голос її прозвучав занадто тихо і не зміг відвернути гостей від розпатланого кота.

Коли гості поїхали, Рената почувалася так, немов цілий день носила мішки з борошном. Нили плечі, боліла голова.

Вітас кривив губи. Він був дуже засмучений появою в кімнаті Спамаса.

— Сподіваюся, вони його не покажуть! Це ж таки програма про успішний бізнес! — невдоволено зауважив він.

Витягнув мобільник, зателефонував телеведучому. Побалакав із ним і заспокоївся.

— Ні, вони його вставляти в програму не будуть! — повідомив Ренаті. — Їм досить кролика, спочатку білого, а потім сірого. Ну і, звісно, зняли, як ми з Віолою його фарбували! Добре, що кролик не пручався!

— Я так утомилася, — поскаржилася Рената. — Навіть не знаю чому!

— Перенервувала, — пояснив Вітас. — Я тебе розумію! Це ж на всю країну покажуть!

— А коли покажуть? — голос Ренати затремтів.

— Післязавтра ввечері, в прайм-тайм! Коли всі дивляться! Ми також подивимося, в онлайні! До речі, де цей клятий Спамас?

Рената озирнулася.

У вітальні його не було, але прочинені двері в спальню немов самі підказували відповідь.

— Там, мабуть!

— Треба його помити і причесати, — серйозно заявив Вітас. — Інакше він нам усіх клієнтів розполохає!

Розділ 85. Апстрит. Кент

У суботу Шляхтич, як зазвичай, видавав кеш за тиждень. Угорці вийшли з його кабінету невдоволеними. За ними слідом зайшов Клаудіюс.

— Сідай! — запросив його поляк трохи роздратованим голосом, поправляючи краватку, що з’їхала набік.

Клаудіюс злякався, що його чекають погані новини, але, як виявилося, роздратування Пйотра було пов’язане з угорцями. Він помовчав хвильку, взяв себе в руки, заспокоївся. Глипнув на литовця, котрий сів по інший бік робочого столу, вже миролюбніше. Кинув погляд на розгорнутий зошит, що лежав перед ним. Обернув зошит до Клаудіюса, простягнув ручку і підсунув довгий білий конверт як лінійку, щоб Клаудіюс бачив, де треба розписатися.

Ставлячи підпис, Клаудіюс відсунув конверт трохи нижче, позаяк зауважив, що наступним за ним одержувачем грошей стояла Беатріс. З подивом побачив, що грошей вона за тиждень отримає майже вдвічі більше: триста п’ятдесят фунтів. Розписавшись та забравши свої сто вісімдесят, Клаудіюс уже піднявся з крісла, щоб вийти, однак Шляхтич жестом попросив його залишитися за столом.

— Ти тварин любиш? — спитав він.

— Певна річ, — здивувався запитанню Клаудіюс.

— Чудово! Тоді у тебе буде ще один обов’язок! — Пйотр простягнув йому кільце з трьома ключами. — У тебе вийде, й обличчя довіру викликає...

— А що робити? — обережно поцікавився Клаудіюс.

— У нас тут є зоомагазин. Та ти знаєш, мабуть! З кроликами і морськими свинками. Іноді клієнти приїжджають разом із дітьми купити клітку. Міра їм тоді каже, що у нас і кролики є. Діти вмовляють тата піти подивитися. І купують. До вчорашнього дня тваринок продавав Ласло, але вони знахабніли, ці угорці! Вже і бар там влаштували, і курилку. Одна клієнтка скандал влаштувала, сказала, що купила морську свинку, а від неї тютюном тхне. Тепер ти будеш цим займатися. Двадцять фунтів за тиждень я тобі додаю. Тобто все, як завжди. Тільки якщо є клієнт, то Міра тобі телефонує, і ти йдеш, відчиняєш і показуєш. І завжди намагайся продати тих, що старші та більші! Втямив?

Клаудіюс кивнув.

Поляк поглянув в очі литовцеві якось напружено, задумливо, ніби й не про кролів і морських свинок зараз думав, а про щось інше.

— Знаєш що? — Пйотр втупився в очі Клаудіюсу. — У мене приятель із Кракова в Манчестері продуктовий магазинчик відкриває. Через місяць. Шукає надійного продавця. Житло — кімнатка якраз над крамницею. Зарплата нормальна. Ти не хочеш?

— А що, я вам не підходжу? — Клаудіюс зиркнув на поляка з підозрою.

— Чому? Підходиш! Але справи йдуть так собі. Всіляке може бути!

Клаудіюс вийшов від Пйотра пригнічений. Двадцять хвилин чекав автобус на зупинці. Півгодини їхав.

Перед колишнім готелем Клаудіюс подивився на горішні поверхи. У вікні Інґриди та Міри було темно, а ось

1 ... 127 128 129 ... 193
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шенгенська історія. Литовський роман», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Шенгенська історія. Литовський роман» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Шенгенська історія. Литовський роман"