Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Поцілуй мене. У мене згага. Мої вуста скучили за твоїми.

Виконую дівочу примху, яку маю й сам, і душа співати хоче. Це так все добре, що не може бути правдою. Але це правда. Це все навсправжки!..

Може тому, що не все складається насправді добре? Ще є свої нюанси. І за причиною одного мені нині надходить виклик...

— Сашуля, синочку, в Ангелінки досі тримається велика температура, а сьогодні мали б бути результати її аналізів — треба в лікарню піти. Ти можеш відпроситися зі школи на годину, щоб побути з нею? — сповіщає занепокоєний голос тещі телефоном.

Подумки лаюся. Ну от. Все далеко не добре...

— Щось придумаю. Скоро буду у вас, — відказую в гаджет. А потім звертаюсь до Ліки: — Пробач, буду вимушений тебе залишити на пів дня. Потрібно заскочити до доньки, а потім робота. Ти ж залишишся в мене? Виспишся, відпочинеш. Я залишу тобі ключі, щоб...

— ...Щось сталося? — не дає доказати думку зеленоока.

Доводиться поділитись проблемою:

— В Ангеліни вже третій день температура й кашель.

— Що? Маленька хворіє, а ти, значить, зі мною тут?! Не порядок. Я можу чимось допомогти? — з'являється тривога в трав'яних очах.

— Ти не зобов'язана.

— Ні! Я хочу допомогти! Якщо тільки... Пробач, не подумала, — змінюється ентузіазм Анжеліки на зніяковіння. — Почула, що треба посидіти з твоєю донькою, а ти для цього з роботи маєш відпроситися і хотіла побути трохи нянькою. Але ж, що я там забула? Твоя колишня...

Зупинка думки Ліки зачіпає мене за живе. Вимушено, але неохоче зізнаюсь:

— Ангелінка з тещею. Її мами немає біля неї. Якщо ти про це... Насправді було б славно, якби ти побула з Ангелінкою, поки Тетяна Василівна збігає до лікарні. Я був би радий вас познайомити. Але не хочу тебе напружувати, — чесно кажу.

— Ти хочеш, щоб я познайомилась з твоєю донькою?! — чомусь дивується натомість Анжеліка, сидячи на дивані.

— Так. Дуже хочу цього. Рано чи пізно, але ви все одно маєте познайомитись. Все ж таки, я хочу, щоб ти була присутня у моєму житті на стабільній основі. Думаю, ви знайдете спільну мову. Принаймні, я мрію про це, — не приховую своїх бажань і цим укріплюю серйозність намірів до Ліки.

Янгола це чомусь знову доводить до сліз. Подумавши, що це викликано тим, що я маю дитину, а у неї є лише печальний досвід щодо дітонародження, починаю втішати кохану жінку. На щастя, сентиментальність Ліки минає за кілька хвилин і вона сама починає казати, що потрібно якомога швидше зібратись і їхати до малої.

За пів години ми вдвох вже стоїмо на порозі квартири на Сихові. Втім не поспішаю телефонувати тещі, щоб та відчинила, бо, і Ліка, і я дуже відповідально ставимося до ситуації, що склалася й тому ми вкрай емоційно напружені.

— А бабуся Ангелінки точно не буде проти моєї появи? — вже вдруге питає мене Анжеліка.

— Я переконаний, що Тетяна Василівна буде тільки рада тобі. Ти сподобаєшся їм — запевняю, — позитивно налаштовую золотокосу, хоча сам неймовірно переживаю за все. За стан донечки, за те, як прийме колишня теща Ліку, чи подружаться мої дівчатка, як Ліка сприйматиме Тетяну Василівну й чи буде згодна з нею спілкуватися і ще... чи не припреться невчасно Оля, котра й так вже чотири дні не з'являлась вдома?..

Попри страхи й вагання роблю все ж відважний крок. Хвороба доньки вимагає прискорення.

— Це Анжеліка, — коротко презентую шановній тещі свою палко кохану жінку, соромлячись насправді того, що це відбувається зараз, адже Ліку я привів у будинок тещі, а вчора на неї проміняв хвору доньку. Щоправда, з дозволу Ангелінки. Чи не засуджуватиме за це конкретно мене Тетяна Василівна?

Через стан онучки жінка виглядає змученою та тривожною, проте вона на диво гостинно приймає нас обох.

— Дітки, ви снідали? Я готувала вівсянку з ягодами, але Ангеліша не схотіла їсти. Вона каже, що смак не відчуває і запаху наче як теж.

— Дякуємо за запрошення до столу, але відмовимось. Можна до маленької? — проявляє стурбованість щодо малечі натомість Ліка.

Коли заходимо до кімнати Ангелінки, звідки чулись ще до того звуки кашлю, через надлишок емоції буквально розкладаюсь на атоми. Донька бліда й важко дихає.

— Тато...чку! Ти прий...шов! — поміж частим кашлем стає щасливою від моєї появи принцеса. — Шкода, що ми сьо...годні не йдемо разом до шко...ли. Без твоїх ка...зочок про світ ме...ні нудно.

— Так, моя маленька. Тато поруч. І тато привів тобі компаньйонку, щоб тобі сумно не було, — гладжу волосся донечки й запрошую до кімнати Ліку.

— Мене заслі...пило від вашої кра.. си. Ви фея? — з труднощами, але приязно вітає Ангелінка нову людину в домі.

— Це тьотя Анжеліка. Познайомся. І так — вона фея, після спілкування з якою ти одужаєш.

— Анжеліка... Яке гарна ім'я!.  На моє схоже. Анге...лінка означає "Янгол".

— Ми майже тезки з тобою, принцесо, — усміхається Ліка.

— То ми два... янгола? Тато, зага...дуй бажання!.. Буде диво, якщо скіль...ки янголів тут.

Тішусь, що знайомство вдається, але хвилююсь за донечку. І залишаю своїх янгольських красунь, які легко знаходять теми для бесіди й говорять про красу й догляд за волоссям. Перед виходом із квартири, мене розчулює, як Ліка пропонує малечі щось попоїсти, а на її капризи, що їжа не пахне, висуває ідею разом приготувати бульйон, який точно буде мати апетитний аромат і принцеса погоджується.