Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Добрий день, — сказала радісна Мартіна, — я за тобою так скучила.

Антуан завів хлопців у свій кабінет, щоб ми з Мартіною залишилися наодинці. Анабель із Германом вдавали, що їх тут немає, і дивилися в комп'ютер. Мартіна одразу мене обійняла, ніжно по материнськи.

— Вибач, що я так рідко з тобою бачуся. Тут стільки справ накопичилося.

— У мене теж. І в мене навіть немає вашого номера.

— Це упущення ми швидко виправимо. Як тобі вбрання?

— Виглядаєте чудово і помолоділою. Хороший стиліст.

— Це я сама підбирала вже після навчання.

— Тоді однозначно хороший стиліст, і ви маєте дуже гарний вигляд.

— Ізо, давай на ти, будь ласка.

— Добре.

— Я тебе зараз на довго не затримаю, у тебе напевно багато справ, та й у мене. Просто давай ввечері погуляємо. Ще я хотіла Інгу взяти і влаштувати дівочий вечір.

Я посміхнулася. Судячи з усього, королева щось задумала, мені було дуже цікаво.

— О котрій зустрінемося, — запитала я з посмішкою і передчуттям.

— Давай о сьомій. Тобі потрібно буде переодягнутися в щось зручне. Напевно навіть краще в спортивний костюм. А більш пристойний одяг взяти з собою. Буде дуже цікава програма.

— Я вже в передчутті.

Ми швидко обмінялися номерами телефонів і номерами для відеоконференції. Мартіна мене обійняла, поцілувала в щоку і швидко пішла.

— Германе, можна мені кави?

— Можна, — сказав він, виринаючи з-за високої стійки столу.

Я поклала на стійку коробочку цукерок.

— Уже дві коробочки. Час хоча б одну відкрити.

Постукала в кабінет Анутана і увійшла.

— Можете не ховатися вже. Чай чи кава?

— Кава, — сказав Ріхард, Альфред кивнув і Анутан теж.

— Германе, ще три чашечки. А мені з молоком.

Протягом робочого дня постійно поверталася думками до королеви. Було шалено цікаво, що ж вона задумала. Олег із Вадимом відвезли мене додому. Я відразу переодяглася в спортивний костюм. А штани, блузку і балетки взяла з собою. Добре що це все в чохлі можна повісити в машині. Королева написала мені адресу куди під'їхати. Головна умова ми відпочиваємо без чоловіків і чисто в жіночій компанії. За фактом нас виявилося троє.

— Твоя подруга, Настя відмовилася, — сказала Мартіна.

Коли вона привела нас у велике приміщення, де було безліч батутів і сухих басейнів із м'ячиками та м'якими кубиками, я трохи була шокована.

— Ми з Інгою одностайно погодилися тут відірватися. А потім сходити в спа-салон. Ну там лазня, масаж. Ні я, ні вона так давно не відривалися і не відпочивали. Думаю буде весело.

— Не те слово, — сказала я з усмішкою.

Хто б міг подумати, що у двох дорослих жінок ще стільки юнацького запалу. Я б ніколи не повірила, якби сама не побачила. Перший час мені прямо не вірилося, що це та Мартіна та Інга, яких я знала до цього. Як вони бігали і стрибали по цих батутах. Було набагато більшим задоволенням спостерігати за ними. Хоча стрибати на батуті мені теж дуже сподобалося. А в лазні і на масажі я мало не заснула. Хоча ні, на масажі я все ж таки заснула і мене потім будили.

Добре хоч хлопці мене привезли додому, і здали на руки Альфреду. Він на руках мене ніс до квартири і вкладав спати. Бо я вже мало що розуміла після нашого дівочего вечора. Хоч ми не випили ні грама алкоголю.

Ранок середи для мене почався з приємних і дуже ніжних поцілунків коханого чоловіка. Посміхнулася, не розплющуючи очей.

— Так приємно.

— Пора вставати.

Розплющивши очі, виявила, що Альфред уже одягнений у свою форму.

— Чому мене раніше не розбудив?

— Ти так мило хмурилася, коли я тебе будив. Не хотілося тебе сильно будити. Я просто сьогодні раніше йду.

Подивилася на годинник, тільки сьома ранку.

— Альфред, поки ти не пішов, хотіла запитати. Як ти відзначатимеш свій день народження?

— Планував із друзями зібратися і тебе з нами взяти. Не побоїшся побути в товаристві одних чоловіків?

— Якщо ти будеш поруч зі мною, то ні.

Мене поцілували, і він швидко пішов. А я сьогодні планувала ще зайти в торговий центр і вибрати йому новий наручний годинник. Його поламався вже остаточно і безповоротно. З'їздити вийшло тільки після роботи. Олег із Вадимом нагадували мені тінь, весь час слідували за мною. Купила Альфреду годинник і дві наліпки на кришку ноутбука із зоряним небом і видом із космосу. Годинник мені упакували в красиву оксамитову коробочку. А я задумалася, як йому це все піднести. У відділі пакування подарунків, купила вже готову красиво прикрашену коробку. Куди поміститься коробка з цукерками, годинник і наклейки. За те так буде виглядати як один подарунок.

Час до суботи минув розмірено і спокійно. У мене вперше за два тижні був справжній вихідний. Я дозволила собі виспатися досхочу. Хоча Альфред навпроти сьогодні працював і планував зібратися з друзями незабаром після роботи.