Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Пані Маргарито, заспокойтеся якщо не вийшло зараз, спробуємо ще раз – намагалася мене заспокоїти Ненсі, але і по ній було видно що розлючена була не гірше мене.

“Зараз.”

І так, повернемося до сьогодення, а то я занадто поглибилася в спогади. Отже, на чому ми зупинилися? А! Згадала, сьогодні будемо знову волокти свої дупи на зустріч до “пана ропухи”. Але на цей раз, я не збираюся повторювати своїх помилок і наступати на одні й ті ж граблі. 

Я гарненько підготувалася, спершу коли я спробувала записатися на зустріч знову під ім’ям Маргарити, то мені дали відмову на зустріч, але хто сказав що я не можу записатися на зустріч назвавшись іншим іменем? Хоч би і моїм справжнім, а що? Мого справжнього імені ніхто не знає, то які можуть бути проблеми? Але якщо ця стара ропуха так заливала мені, що не веде справи з жінками… може тоді назватися від імені чоловіка? Я не перебірлива можу й так зробити. Так навіть буде цікавіше.

– Чому посміхаєшся? – за спини мене обгорнули міцні чоловічі руки, я навіть і забула що Нокс був увесь час тут.

– Та так, дещо обдумувала.

– І про що ж ти таке думала, що так широко посміхаєшся? – прошепотів мені над вухом.

– Над одним цікавим планом мого походу за документами.

– І що ж тут такого веселого? – не розуміючи моєї реакції запитує дракон.

– Бо саме сьогодні, на нас чекає чудова прогулянка по них – що до цього я вже потурбувалася ще позавчора, написавши лист від імені Лайона, на яке мені прийшло підтвердження. 

– Похід по документи... – задумливо простягнув – щось мені підказує що, це може виявитися не так нудно, як здається на перший погляд.

– Цілком можливо – підтвердила його здогадки – тому я хотіла тебе про дещо попросити.

– Справді? Ти нарешті почала не вирішувати все самотужки, а спершу ділитися зі мною? – лукаво запитав.

– Ну звичайно, я ж обіцяла що не буду ніде влипати сама, а тягнути тебе разом з собою – дракон глибоко розсміявся позаду мене – Отож, мені треба, щоб ти пішов зі мною до стряпчого і допоміг дещо забрати.

– І що ж вони тобі не хочуть віддавати, що для вирішення цієї проблеми тобі потрібна моя присутність? 

– Все куди банальніше чим хотілося, мій Дикунчику. В стряпчого на збережені лежать документи на спадок маєтка та сімейної справи які по заповіту переходять мені, але через деякі біологічну різницю в наших тілах, мені не захотіли їх віддавати.

– Тобто, якщо говорити простіше, тобі не віддали документи тому, що ти жінка? Я правильно зрозумів? – вкрадливо запитує мій розумник.

– Ага і саме тому, мені життєво важлива твоя допомога. Якщо ти звичайно згоден. – адже хто зна, а раптом він не хоче? А я його зараз буду змушувати йти зі мною.

– Я залюбки піду з тобою – Нокс бере мене за руку і цілує мені тильну сторону долоні, обвиваючи мені ногу своїм хвостом.

– Тоді думаю краще вирушати прямо зараз, як гадаєш? Раніше почнемо раніше і закінчимо.

– Згоден.

– Тоді піду захоплю папери і гайда! – я зупинилася про дещо згадавши, про зовнішній вигляд який зараз мав Нокс – А нічого що ти будеш у напівобернутій формі? Чи ти вже можеш повернутися назад? – розвертаюся до дракона обличчям, окидаючи його поглядом. 

– Повернутися до людської форми я ще не можу, але гадаю що проблем з моїм зовнішнім виглядом не буде. Тим паче що це може зіграти свою роль і забрати потрібні тобі папери буде ще простіше.

– Якщо ти так кажеш, тоді я спокійна. – мені аж полегшало. – Але одяг тобі все одно треба новий і бажано за розміром трохи більший. О, ледве не забула і особливі штанці для твого чарівного хвостика. – не забула про найцікавішу частину тіла мого Дикунчика.

– Згоден – на обличчі дракона розтягується лукава посмішка яка відкриває його ікла.

– Тоді я попросю Ненсі принести тобі інший одяг. 

І ми розійшлися по своїх кімнатах, щоб привести себе до ладу. Перед тим як наводити свій власний марафет, я спершу попросила Ненсі віднести якийсь одяг Ноксу, а сама тим часом сходила до Лайона за документами. 

Нарешті зібравшись, я вже стояла зібрана в головному холі. На диво, я зібралася куди швидше чим дракон. Хоча кажуть що це жінки довго збираються, а може йому не знайшли потрібний одяг? Адже в нього не тільки тіло збільшилося, але і хвіст виріс. Але через хвилин десять моє хвилювання пішло саме без моєї допомоги, бо дракон вже йшов у мою сторону в гарній білій сорочці і в темних штанах… 

– Я трохи затримався, ти довго чекала?

– Ні, я нещодавно сюди прийшла. – я з цікавістю розглядаю одяг Нокса помічаючи хвіст на цей раз зовні.

– Покоївка на швидкоруч перешила мені штани, щоб і моєму хвосту було комфортно – ніяково зізнається. Я ж обходжу дракона навколо оцінюючи пророблену роботу, не втримуюсь і проводжу пальчиками по хвостику дракона.

– Хма-ар-ринко – прогуркотів низьким голосом приємно протягуючи літери посередині.

– Що? – невинно запитую спостерігаючи за його палаючими очима.

– Боюсь якщо ти продовжуватимеш так робити, ми сьогодні нікуди не підемо – його зіниці почали захоплювати темрявою золоту райдужку.

– Добре тоді нам варто поспішити, ато один знайомий мені дракон може мене затягнути у своє лігво – останнє я промовила майже впритул до Ноксових губ, зазираючи в потемнілі очі до яких треба добряче задерти голову до верху, щоб побачити зблизька.

– Хма-а-р-ринко – тихо й м’яко Нокс тягнув середні літери мого прізвиська обхоплюючи мене за талію величезними долонями – не грайся з моїм терпінням, адже воно не залізне, можу і не втриматись і затягнути тебе до свого лігва – він нахилився до мене нижче ледь торкаючись губами мого вуха, прошепотів – і не відпускатиму аж до наступного ранку чи вечора – моє вухо лоскотало язички гарячого подиху які випускав дракон, що всередині мене все приємно скрутилося.

– Кхм! – кахикнула гучно Ненсі, що від несподіванки підскочив навіть дракон, вона стояла біля початку сходів, вперши руки в боки. Ну точно командир з позивним “Левиця!” – І довго ви ще збираєтеся тут стояти! На вас вже карета чекає! – бурчить нам.