Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Очікування шторму 📚 - Українською

Читати книгу - "Очікування шторму"

380
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Очікування шторму" автора Юрій Миколайович Авдєєнко. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💙 Пригодницькі книги / 💙 Сучасна проза / 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 128 129 130 ... 156
Перейти на сторінку:
чекає. А коли прийшла Неллі до кравчині, побачила там Дорофєєву. Марфа Іллівна спочатку збентежилась. Але радісно вигукнула: «Здрастуйте, моя люба, заходьте». Словом, звичайна жіноча тріскотнява. Неллі принесла тканину на сукню. Стали розмовляти, туди-сюди… Альошка ж розбещений хлопець. Замість того, щоб тихо сидіти й ждати, поки звільниться мати, він став нишпорити по кімнатах. І раптом з'являється з бляшанкою тушонки в руках. Щапаєва, розумієте, зразу змінилася на обличчі.. Дорофєєва теж. Неллі — Альошку сварити. З'ясувалося, що бляшанку він дістав з тої сумки, яку принесла Дорофєєва.

— Що ти зробив? — запитав Каїров.

— Ще нічого. Ось приїхав сюди. Ясно, свинячої тушонки там уже нема. Її переховали. Та факт залишається фактом, що надходить вона через ваші канали. Найшвидше, з воєнфлотторгу. Неллі запам'ятала в обличчя того офіцера. На випадок чого вона може пізнати.

Чирков запитав:

— З Дорофєєвою був морський офіцер?

— Морський.

— Цілком можливо, що це був Роксан.

Інтендант. Каїров погодився з думкою Чиркова:

— Треба перевірити цю версію. Вона найімовірніша.


Старшина Туманов виявляє ініціативу

Погляд квартирантки чіпко, немов прожектор, обмацує сантиметр за сантиметром, але сіна на горищі багато, балок і перекладин також. А Ваня Манько — зовсім ще маленький хлопчик. Закляк він з переляку. Стоїть, не поворухнеться. Півтемрява заслонює його. Півтемрява — то добре!

«Щурів на горищі до дідька!» — може, вирішує, квартирантка. А може, згадує прислів'я: «Страх має великі очі». Й думає, що підозрілий шум їй привидівся.

Вона зачиняє за собою люк. І по драбині спускається в сіни.

А Іван ще довго стоїть нерухомий. І думки в його голові щонайтривожніші.

Хто ця жінка? В селищі її ніхто не знає. Чужа вона рибалкам. Чому на горище підіймалася, в бінокль на батарею дивилася?

Минає година, друга. Хлопчина розуміє, що квартирантка — Єфросинія Петрівна — вже давно пішла в школу.

Й старшокласники тепер під її пильним поглядом розв'язують приклади з алгебри. Та лячно розставатись Іванові з горищем. Куди піти? Кому розповісти про свої здогадки? Директорові школи? А раптом він у відповідь: «Ти мені, Манько, зубів не забалакуй. Відповідай, чому втік з уроків?»

Директор суворий. А голос у нього скрипучий, наче розсохла підлога.

Ні, до директора Іван не піде. До директора нехай дівчата звертаються.

Так і не прийнявши рішення, з ким поділитися таємницею, Іван попрощався з горищем і вийшов на вулицю. Сонце вже давно перейшло зеніт і тепер націлювалося на ріг, де скеля, темна — при такому освітленні наче вирубана з вугілля, — стикалася з лінією горизонту.

Було близько третьої години дня. Незабаром з моря прийдуть шаланди. Тоді можна буде про все розповісти матері. А мати Івана, яку в селищі всі звуть просто Марусею, жінка високого зросту, на руку важка. Вона (коли що!) цю нещасну квартирантку в баранячий ріг скрутить.

І раптом Іван чує — поруч на вулиці стукає мотоцикл. Мотоциклісти — рідкість у селищі. Чи можна упустити такий випадок? За мить Іван опинився за хвірткою. Він бачить мотоцикл, на ньому міліціонера. Мотоцикл розвертається біля крамниці й завмирає.

Старшина Туманов зліз з мотоцикла. Кілька разів присів, щоби розім'яти затерплі ноги.

Хлопчина років одинадцяти, обстрижений наголо, в старенькому піджачку, з-під якого гордо маячить матроський тільник, наблизився до Туманова й чемно сказав:

— Здрастуйте, дядечку міліціонер. Мене звати Іван. Прізвище моє — Манько. Вчуся в четвертому класі. А живу онде, в тому вицвілому будинку. Тато на фронті воює, а мати рибалить.

— Молодець, — сказав старшина Туманов, не розуміючи, для чого все-таки такий довгий вступ. І хотів було додати: «Славний хлопчик».

Але Іван перебив його:

— Дядечку міліціонер, я вам маю заяву зробити.

Від слова «заяву» повіяло чимсь рідним і зрозумілим. І старшина Туманов ласкаво кивнув Іванові: мовляв, давай!

Іван розповів, як утік з уроків, заліз на горище, побачив квартирантку, що розглядала в бінокль батарею на скелі.

— А бінокль великий був? — із сумнівом запитав старшина Туманов.

— Ні-і… Маленький.

— Театральний.

— Маленький… Заарештувати її треба, дядечку міліціонер.

Старшина Туманов вагався:

— Заарештувати. Кажеш, у бінокль на скелю дивилася… Підозріло, з одного боку. А з другого… Скажи мені, батарейці до вас у селище ходять?

— Обов'язково.

— Ось… Раптом учителька ваша з кимсь із артилеристів познайомилася. Покохала. В бінокль на нього дивиться. Для натхнення, значить. Уловлюєш?

— Ні, — чесно признався Іван.

— Бо малий, тому й не розумієш. Ну, припустімо, якби радіостанцію в неї побачив або динаміт — це докази. А бінокль — факт сам по собі непереконливий. Ти нікому про це ще не говорив?

— Нікому.

— І помовч. Для порядку ми документи в неї перевіримо, прописочну. Якщо порушення будуть, затримаємо, якщо в повному порядку, відпустимо. Зрозумів, малий?

— Зрозумів, товаришу міліціонер.

— А тепер хочеш, я тебе на мотоциклі до школи відвезу?

— Дуже хочу. Тільки відвезіть мене в інше місце.

— Жартівник! Учителька ж у школі.

— Ви одразу там документи перевірятимете? — здивувався Іван.

— Ну то й що? Перевірка документів у теперішній час — справа звичайна…


На кладовищі
1 ... 128 129 130 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Очікування шторму», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Очікування шторму"