Читати книгу - "Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова"

Чотири місяці по тому, у суботу 13 травня 1933 року, представники нового німецького уряду здійснили свій перший візит до Австрії. Тримоторний німецький урядовий літак приземлився на аеродромі Асперн, який знаходився недалеко від Леонової крамниці. На борту було семеро нацистських міністрів на чолі з нещодавно призначеним міністром юстиції Баварії д-ром Гансом Франком, колишнім особистим юристом Гітлера і його довіреною особою.{34}

Прибуття Франка спричинилося до демонстрацій з великими натовпами прихильників, більшість з яких вбрали собі високі білі шкарпетки на знак підтримки нацистів. Австрійський канцлер Енгельберт Дольфус{35} невдовзі заборонив нацистську партію Австрії, після чого були й інші заходи. Дольфус загинув трохи пізніше, через рік після візиту Франка, від рук групи австрійських нацистів на чолі з Отто фон Вехтером, місцевим юристом, який згодом, через десять років, уже будучи нацистським правителем Лемберга, створить дивізію Ваффен СС Галичина.

Ганс Франк (стоїть в автомобілі) прибуває до Відня, Травень 1933 р.

Я знайшов небагато інформації про життя Леона під час цих буремних днів. Він був неодружений. Хоча один дивний документ і містив якусь уривчасту інформацію про його родину, у його паперах я не знайшов жодних листів, рахунків і якихось інших документів, які свідчили б про його політичну чи будь-яку іншу активність. Було кілька фотографій, які, імовірно, хаотично порозпихали по всьому альбому пізніше. Леон деякі з них підписав кількома словами на звороті, вказавши дату або місце. Я розклав світлини у хронологічному порядку, наскільки це було можливо зробити. Найбільш рання з них, із зображенням його друга Макса Купфермана, мала підпис — 1924 рік. Більшість фото було зроблено у 1930-х роках, але після 1938 року їх різко майже не стало.

Кілька фотографій були пов’язані з роботою. Якесь офіційне зібрання у смокінгах, чоловіки зі своїми дамами, сфотографовано у грудні 1930 року, з іменами і підписами на звороті: Лі Сочі, Макс Купферман, Бертл Фінк, Хільда Айхнер, Ґрете Центнер, Мецл і Рот. На ще одному фото — Леон біля крамниці міцних напоїв свого шваґра Макса Грубера на Клостернойбургерштрассе. На інших були члени його родини. Його кузини Герта й Едіт Грубер біля крамниці свого батька по дорозі до школи. Його сестра Густа, елегантно вбрана, у чорному пальто, на якійсь віденській вуличці. Записка від його племінниці Дейзі під час відпочинку у Боденсдорфі: «Дорогому дядькові…» Три фотографії Мальке — у чорному вбранні, вдова з похмурими бровами. Мальке на вулиці, Мальке вдома, Мальке прогулюється Леопольдсбергом зі своїм сином. Я знайшов лише одну світлину Леона з матір’ю, зроблену 1938 року, на тлі невисоких дерев.

Леон та Мальке, Відень, 1938 р.

На кількох фото Леон був з друзями, багато з них було зроблено у Клостернойбурзі у 1930-х роках. Жінки і чоловіки у купальних костюмах, вони сміються, дуркують, позують перед об’єктивом. Леон з якоюсь жінкою, імені якої невідомо, але немає жодних натяків про те, які у них були взаємини.

Були й світлини Макса. Принаймні одне фото найкращого друга Леона з кожного без винятку року протягом доволі тривалого періоду, починаючи від 1924 року і до 1938 року. Він був поруч постійно. Леон і Макс на березі Дунаю у Крітцендорфі, що на північній околиці Відня. Леон, Макс і молода жінка, біля їхніх ніг — шкіряний футбольний м’яч. Леон і Макс у туристичному поході в долині Вахао. Леон і Макс стоять біля блискучого чорного автомобіля. Леон і Макс бавляться з футбольним м’ячем. Макс стоїть. Портретне фото Макса. Макс сміється. Макс усміхається.

Я зауважив, як завжди елегантно і гарно був вбраний Леон, охайний і поважний. У канотьє на якійсь віденській вулиці. У костюмі на залізничній станції, а можливо, це була ринкова площа. Він виглядав щасливим, зазвичай з посмішкою, набагато щасливішим, ніж я запам’ятав його в пізніші роки. На моєму весіллі у Нью-Йорку, коли йому вже минав дев’яностий рік, я пригадую, що помітив, як він сидить наодинці, задумливий, наче озирається назад у свої спогади про минуле століття.

На останньому фото з того періоду, коли Леон був ще неодруженим, — дві привабливі молоді жінки, які стоять на якійсь вулиці. Вони вбрані у хутро, а за ними нависає темна грозова хмара.

10

Морок 1937 року ставав дедалі зловіснішим. Гітлер розірвав низку угод{36} про захист меншин, звільнивши Німеччину від міжнародно-правових обмежень і дозволивши їй ставитись до національних меншин так, як їй заманеться. Втім, у Відні повсякденне життя і любов тривали далі. Тоді, коли Європа все ближче підступала до війни, Леон вирішив одружитися.

Його нареченою стала Реґіна Ландес, весільну церемонію провели 23 травня 1937 року у Леопольдштемпль, прекрасній синагозі у мавританському стилі на Леопольдсґассе, найбільшій юдейській культовій споруді Відня. Моя бабуся Рита взялася наче нізвідки. На першій фотографії з нею вона була у білій шлюбній сукні.

Я добре знав цю світлину, де вона — у весільній сукні, що спадає додолу, тримає в руках білі квіти, він — у смокінгу. Ніхто з них не посміхався у цей щасливий день. Це було єдине фото, виставлене напоказ у їхньому помешканні у Парижі, яке я часто розглядав, коли був малим.

Леон і Рита у день свого весілля, травень 1937 р.