Читати книгу - "Свобода"

і не пахло. Але, через свою догідливість, вона, тим не менш, зустрічалася з усіма, хто її запрошував на побачення. Їй здавалося, ніби в сором’язливих чи непопулярних хлопців дуже складне життя, тому просто жаліла їх і ставилася до них настільки людяно, наскільки це взагалі можливо. За певних причин серед цих хлопців часто опинялися борці. Як їй було відомо з власного досвіду, вони були хоробрі, небалакучі, не надто розумні, похмурі, ввічливі й поважливі до дівчат, що займалися спортом. Дехто з них зізнався їй, що ще в середній школі він та його друзі називали її Мавпочкою.

Щодо суто сексуальних відносин, перший досвід у цій сфері стався із Петті, коли їй було сімнадцять: на одній вечірці її зґвалтував старшокласник із закритої школи. Його звали Ітен Пост, він не займався жодним із видів спорту окрім гольфа, але був на шість дюймів вищий на зріст і на п’ятдесят фунтів[32] важчий за Петті й являв собою приклад переваги сили чоловічих м’язів над жіночими. Те, що він зробив Петті, зовсім не здалося їй м’яким варіантом ґвалтування. Почавши боротися з ним, вона боролася, по-справжньому, але надовго її не вистачило, бо вона напилася тоді — один із перших разів ужитті. Вона почувалася такою вільною! Дуже ймовірно, що в тому просторому басейні біля дому Кім Маккласкі теплої гарної травневої ночі у Петті склалося хибне враження про Ітена Поста. Вона завжди погоджувалася з усіма, навіть коли не була п’яна. Там, у басейні, вона була настільки легковажна, що знову погодилася. Взагалі, вона вважала себе теж великою мірою винною. Її уявлення про романтику нагадували серіал «Острів Ґілліґана»: «простіше не буває». Вони зупинилися десь між Білосніжкою та Ненсі Дрю[33]. Ітен, безперечно, був особою зарозумілою, але саме це її в той момент і привабило. Він був схожий на героїв з дівчачих романів із кораблями на обкладинці. Після того, як він зґвалтував Петті, він сказав, що йому прикро, що «це» було грубіше, ніж він собі уявляв, тому йому тепер дуже прикро.

Лише після того, як дія «Піни колади» припинилася (тобто наступного ранку), лежачи в своїй кімнаті, яку вона погодилася ділити зі своєю молодшою сестрою, щоб у середньої була власна кімната, де вона б мала змогу Творити, в тому числі безлад, — лише тоді Петті обурилася. Обурення полягало в тому, що Ітен настільки зневажив її, що просто зґвалтував її і привіз додому. Але вона — не порожнє місце! Окрім усього іншого, вона вже навчалась на передостанньому курсі й була постійним рекордсменом сезону у змаганнях у старшій школі імені Гораса Грілі. І цей рекорд вона знову поб’є наступного року! Також вона була чемпіонкою штату, включаючи Бруклін та Бронкс! А тепер якийсь жалюгідний гольфіст, якого вона майже не знає, вважає, що це нормально — ґвалтувати її.

Щоб не розбудити сестричку, вона пішла й виплакалась у душі. І то була, без перебільшень, найбільш кепська година в її житті. Навіть сьогодні, коли вона думає про людей, що зазнають гноблення, про жертв несправедливості, про те, як вони мають почуватися, — вона подумки повертається до тієї години. І тоді вона збагнула, що несправедливість — це і те, що старша донька має ділити кімнату із сестрою, замість того щоб зайняти стару кімнату Леллі у підвалі, бо вона зараз до самої стелі завалена мотлохом, який залишився після передвиборної кампанії; це також те, що її мати божеволіє від акторської гри середньої доньки, але ніколи не приходила на жодну з ігор Петті. Вона так обурилася, що навіть захотіла з кимось поговорити про це. Але вона побоювалася сказати тренерові чи іншим гравцям, що пила.

Ця історія стала відома, незважаючи на всі зусилля, яких вона докладала до того, щоб зберегти її в таємниці, коли тренер Нейджел почала щось підозрювати і наступного дня підстерегла її у роздягальні після гри. Вона посадила дівчину перед собою у своєму кабінеті, роздивилась її синці й спитала, чи є в неї неприємності. Петті принизила себе тим, що, ридаючи, розповіла про все. На її превеликий подив, тренер запропонувала їй звернутися по медичну допомогу та до поліції. Петті щойно зробила декілька пробіжок, чим заробила кілька очок для команди, а також прекрасно зіграла у захисті. Мабуть, зі здоров’ям у неї проблем немає. До того ж, батьки Ітена були політичними друзями її батьків, тому не мало ніякого сенсу щось розпочинати. Вона сподівалася, що її щирі вибачення за те, що вона зірвала тренування, поєднані із жалем та поблажливістю тренера, залишать у спокої цю справу. Але як же вона помилялась!

Тренер зателефонувала матері Петті, яка, як завжди, вже вибігала на чергові збори і не мала ані часу на розмови, ані бажання й душевних сил пояснювати, що в неї немає часу, і тренер промовила в бежевий телефон кафедри фізичного виховання такі незгладимі слова: «Ваша донька щойно повідомила мені, що минулої ночі її зґвалтував хлопець на ім’я Ітен Пост». Потім тренер послухала відповідь, а за хвилину промовила: «Ні, вона лише сказала мені... так, саме так... минулої ночі... Так, мабуть, так», — і передала слухавку Петті.

— Петті, — запитала мати, — ти в порядку?

— Зі мною все гаразд.

— Місіс Нейджел сказала, з тобою дещо трапилося минулої ночі?

— Так, дещо, наприклад, зґвалтування.

— Мила моя, ой лишенько! Минулої ночі?

— Так.

— Я була вдома вранці, чому ти нічого не сказала?

— Не знаю.

— Чому, чому ж так? Чому ти нічого мені не сказала?

— Мабуть, тоді мені це не здавалося такою великою трагедією.

— Але потім ти сказала тренерові.

— Ні, — відповіла Петті, — вона просто спостережливіша за тебе.

— Та я ж тебе вранці майже не бачила!

— Я тебе й не звинувачую. Просто пояснюю.

— Іти кажеш, можливо... тебе, можливо...

— Зґвалтували.

— Повірити не можу, — повторювала мати, — я зараз же приїду й заберу тебе.

— Тренер Нейджел хоче, щоб я відвідала лікарню.

— Щось із тобою не так?

— Я ж кажу, все гаразд.

— Тоді лишайся там, і нічого не робіть, доки я не приїду.

Петті поклала слухавку й сказала тренеру, що мати вже їде.

— Цього хлопця потрібно запроторити до в’язниці на довгі-довгі роки, — наголосила тренер.

— Ні-ні-ні-ні-ні, — злякалась Петті, — не треба.

— Петті!

— Цього все одно не станеться.

— Станеться, якщо ти захочеш!