Читати книгу - "Свобода"

— Слухай мене, — сказала тренер, — у цих двох речей немає нічого спільного, розумієш?

Але Петті була впевнена: в цьому питанні тренер не має рації. Доктор Пост був кардіологом, а його дружина просто мала купу грошей. Вони також володіли одним із тих будинків, до яких завітали Тедді Кеннеді, Ед Маскі[34] та Волтер Мондейл[35], коли в них бракувало коштів. Уже не перший рік Петті чула розмови батьків про їх «задній двір». Той двір був розміром десь із Центральний парк, але гарніший. Ймовірно, одна із сестер Петті (відмінниць, геніїв та людей мистецтва) і спричинила б неприємності Постам, але було просто абсурдом уявити, що броню цієї відомої родини зуміє пробити незграбна спортивна донька, яка і вчиться не так добре...

— Ніколи в житті більше не буду пити, — рішуче заявила вона, — і проблему буде вирішено.

— Для тебе — можливо, — відповіла тренер, — але не для інших. Подивись на свої руки. Подивись, що він із тобою зробив. Він зробить це й з іншою дівчиною, коли ти не зупиниш його.

— Це просто синці та подряпини.

І тоді тренер виступила із мотиваційною промовою про те, що вона має заступатися за членів команди, до яких у цьому випадку належать усі молоді жінки, яких колись зустріне Ітен. Висновком було те, що Петті має взяти на свої плечі важкий тягар за всю команду, звернутися до поліції й дозволити тренеру повідомити про це Нью-Гемпширську школу, де навчався Ітен, щоб його виключили і не видали диплом; а коли Петті цього не зробить, вона просто зрадить свою команду.

Петті знову розплакалась, бо вона б радше померла, ніж зрадила команду. Раніше, тієї ж зими, підхопивши грип, вона провела більше половини баскетбольних ігор, а потім знепритомніла на полі, і їй покращало тільки після внутрішньовенного уколу. Але справа полягала в тому, що минулої ночі вона не була із друзями з команди. На ту вечірку вона пішла з подругою з хокейної команди Амандою, чия душа не знала спокою, доки Петті не погодилась скуштувати «Піну коладу», якої в домі Маккласкі було повнісінько. ЕІ ron те puso Іоса. Жодна з дівчат у басейні не була спортсменкою. Однією своєю появою там вона зрадила свою справжню команду. І тепер її покарали за це. Чомусь Ітен зґвалтував не одну з тих дівчат, а саме її, бо вона була зайвою там, вона навіть ніколи до цього не пила.

Вона пообіцяла тренерові подумати над цим.

Було дивно бачити матір в спорткомплексі, та й сама Джойс була вражена своєю присутністю в цьому місці. Того дня вона взула звичайні лакові черевики й була схожа на жовтець у темному лісі, коли невпевнено роздивлялася металеве устаткування, стару підлогу та складені докупи м’ячі у сітках. Петті наблизилася до матері й обійняла її. Та була значно менша за доньку, тому Петті почувалася як величезний дідусів годинник, який Джойс не могла навіть посунути, не те щоб підняти. Вона вивільнилася з обіймів і повела Джойс до кабінету тренера із скляними стінами для необхідної розмови.

— Доброго дня, мене звати Джейн Нейджел, — привіталася тренер.

— Так, ми вже зустрічались, — відповіла Джойс.

— Так-так, ви маєте рацію, ми вже бачились одного разу, — виправилась та.

На додаток до надзвичайного красномовства Джойс була дуже енергійною і мала маскоподібну Приємну Посмішку, яка добре пасувала і для публічного, і для приватного застосування. А через те, що вона ніколи не підвищувала голос, навіть коли сердилась (тоді голос у неї трохи дрижав і ставав напруженим), її приємна посмішка ставала у нагоді навіть у моменти найсерйозніших конфліктів.

— Ні, ви помиляєтесь, я була тут не одного разу, — відповіла мати, — а декілька разів.

— Справді?

— Цілком упевнена.

— А я щось не Дуже, — відізвалась тренер.

— Я почекаю в коридорі, — сказала Петті й зачинила за собою двері.

Розмова тривала недовго. Джойс незабаром вийшла, постукуючи підборами, й наказала;

— Ми їдемо додому.

Тренер стояла у дверях позаду Джойс і багатозначно дивилась на Петті. Її погляд означав: «Не забувай, що я казала тобі про команду».

На парковці для гостей стояла лише автівка Джойс. Вона встромила ключ запалювання, але не обернула його. Петті спитала, що відбувається.

— Твій батько зараз на роботі, — промовила Джойс, — ми їдемо до нього.

Але ключа все ще не обертала.

— Вибач мені, — сказала Петті.

— Чого я не можу зрозуміти, — тут мати не втрималась, — так це те, як така видатна атлетка, як ти — я маю на увазі, як зумів Ітен, чи як там його...

— Ітен, так його звали.

— Та будь там хто. Ітен, — продовжила та, — як скажеш. Якщо Ітен, то як він міг... — Джойс прикрила рукою собі рота. — Як би я хотіла, щоб то був інший хлопець, доктор та місіс Пост такі хороші... такі друзі нам; як не подивись. І я не дуже добре знаю Ітена, але...

— Я його взагалі не знала!

— Тоді розкажи, як це сталося.

— Просто поїхали додому.

— Ні, ти маєш розповісти, я твоя мати!

Джойс сама засмутилася, коли вимовила ці слова. Здавалось, вона зрозуміла зараз, як важливо було нагадати Петті, що в неї є мати. А Петті, у свою чергу, була рада тому, що мати помітила Це. Якщо Джойс була доброю матір’ю, тоді як так сталося, що вона не прийшла подивитись на перший тур чемпіонату штату, коли Петті побила рекорд дівочого чемпіонату школи на 32 очки? Чиясь інша мати знайшла б час для цієї гри.

Тоді вона показала Джойс свої зап’ястя.

— Ось це трапилось, — сказала вона, — тобто не лише це.

Джойс подивилася мигцем на її синці, здригнулася й відвернулася, нібито поважаючи особисте життя Петті.

— Це просто жахливо, — сказала вона. — Ти маєш рацію, це дійсно жахливо.

— Тренер Нейджел сказала, я маю звернутися по допомогу до лікарні й розповісти все поліції та шкільному директорові Ітена.

— Так, я знаю, чого вона хоче. Вона, здається, вважає, що єдиним гідним покаранням була б кастрація. Просто скажи, чого хочеш ти.

— Я не знаю, чого хочу.

— Коли хочеш просто зараз поїхати до поліції, то туди ми й поїдемо. Просто скажи, коли