Читати книгу - "Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дихання моментально збивається, а шкіра в тому місці, де зіштовхнулася з ним, починає палати. Та твою ж мати!
- Ваш офіс з розуму сходить. Я краще піду, раптом це заразно, - бубоню швидко, а погляд такий зацькований, як ніби мене тут їсти зібралися. І справа навіть не в тому, що я боюся отримати прочуханки за зламану техніку. Ні, цього я, звичайно, теж боюся. Але ось моя реакція на цього чоловіка лякає мене в рази більше, ніж те, що доведеться відпрацьовувати за кавоварку.
- Ще скажи мені, що ти тут ні при чому, - і як він тільки здогадався?
Тут же впиваюся зубами в нижню губу. Ми продовжуємо стояти все в тій же позі. Його рука на моїй талії, я притулена спиною до його торсу, а його подих ... Хай йому грець, змушує мурашок дефілювати по моїй шкірі.
Взявши в собі сили припинити все це непорозуміння, вириваюся з його хватки й розвертаюся до нього обличчям. Ось так то краще. Або не зовсім ...
- Звідки ...? - Ошелешено дивлюся на мужика і намагаюся зрозуміти як у нього виходить читати думки.
- Від верблюда. З тебе почалися всі нещастя сьогодні. Під колесами машини виявилася, ледве важливу зустріч мені не зірвала, - мужик мружиться і дивиться мені прямо в очі, - а може тебе конкуренти підіслали, щоб я не уклав контракт з "Дермофлором"?
Він серйозний, здається, навіть виглядає і вивчає мою реакцію, а я тільки й можу що засміятися. Це потрібно було ж до такого додуматися. Конкуренти ... Бачу у мужика з фантазією все добре, нафантазувати всякої чортівні він вміє.
- Це що ще за назва така? Точно з ними потрібно щось укладати? Я не знаю, що у Вас за компанія і чим Ви займаєтеся, але "Дермофлор" звучить як прокляття! - Видаю те, що крутиться у мене в голові. Ну назва і справді дивацька.
Чоловік чекав будь-якої реакції, але тільки не такої. Це видно по тому, як сторопіло його обличчя і як руки повільно стиснулися в кулаки.
- Моє прокляття не вони, а ти. Мало того ... ех, гаразд! Та ти ще й кавоварку примудрилася споганити! Друга така тільки поверхом вище! Як збираєшся виправляти ситуацію? - Він кричить на мене так і вовком дивиться, ніби я йому повинна як земля народу. А у мене всередині буря емоцій вже розноситься. Повинна виправляти ситуацію?
- Продукцію якісніше потрібно купувати, а не всяке барахло, - моя млява спроба зняти з себе відповідальність провалилася, тому що чоловік лише їдко усміхається, а після робить крок вперед скорочуючи між нами відстань. В його очах читається те, що, якщо він захоче, то я тут на задніх лапках ламбаду йому забабахаю.
- Ліфтом користуватися вмієш? - Дивиться на мене вовком, а мені хочеться сказати чомусь що я не вмію. Нічого. Ось зовсім. Що я тупа як пробка і тільки вчора у мене з рота перестала текти слина, - не відповідай!
Він в мені розчарований. Це ж добре? Може відпустить додому. Де це бачено, щоб водій жертву наїзду утримував? Зазвичай все навпаки. Це мені тільки може так пощастити. Я взагалі везуча прямо ого-го. Під машину потрапила. В офіс якийсь потрапила до борця за права збитих, кавоварку зламала, тітку кавою забризкала. Я заразлива. Чи варто озвучити мужику те, що неприємності від мене передаються повітряно-крапельним шляхом?
- Скористайся сходами і йди на верхній поверх. Там секретар Марія. Скажи, щоб зробила на всіх кави. Зрозуміла? - Я киваю як бовдур - це справа нікчемна, - а потім кабанчиком в переговорну з усією цією кавою. Зрозуміла? Якщо в ресторані працюєш, значить впораєшся.
Ці ілюзії у нього з-за моєї робочої форми? Наївний, але сперечатися не збираюся. Марія так Марія, кабанчик так кабанчик.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш», після закриття браузера.