Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій 📚 - Українською

Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Академія Лідеван. Громова сила" автора Анна Потій. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 89
Перейти на сторінку:
Розділ 5

Феліція

Після того, що сталося, Феліції було незвично повертатися в академію. З того злощасного дня, коли Валідана увірвалася до їхнього навчального закладу, Феліція ніби подорослішала років на 5. Їй здавалося, що вона тут недоречна, до того ж, треба було приховувати їхні стосунки з Фірніетом. Відкрито їх ніхто б не засудив і не заборонив зустрічатися, але проблеми все одно були б, тому вони вважали за краще тримати свої стосунки в таємниці. Знали лише найближчі друзі Феліції та Фірніета.

Феліція хоч і рада була зустріти знову Майренн та Ейтну, але хотіла якнайшвидше піти з занять. Думками вона була не тут і записувала лекції на автоматі, зовсім не вдумуючись в те, що говорили викладачі.

— Ви тепер у його будинку житимете чи все ж таки тут? — спитала Майренн за обідом.

— Не знаю, — Феліція без ентузіазму колупала запечену картоплю, хоч завжди її любила. — Ми не обговорювали. Напевно, залишимося тут, а у вихідні будемо додому їздити. Мені здається, так зручніше. Але нам багато чого треба дізнатися, так що я постійно пропадатиму.

— Що саме?

— Доїдайте і ходімо до нашої кімнати, я там все розповім. Зайві вуха нам ні до чого.

Покінчивши з обідом, Феліція потягла Майренн та Ейтну до їхньої кімнати і розповіла про план порятунку Ірфли та поїздку до Етіренії. Ейтна зраділа до нестями, дізнавшись, що її сестра, можливо, не померла остаточно і її можна спробувати врятувати.

— Ти зробиш усе можливе, правда, Феліціє? — сірі очі Ейтни дивилися з благанням.

— Звісно. Я також хочу врятувати Ірфлу. Вона не заслужила на таку долю.

За півгодини у двері дівочої спальні постукали. Феліції не треба було навіть дивитися — вона знала, що прийшов Фірніет. Взявши сумочку, вона відразу вислизнула з кімнати.

— Ідемо до Імператора? — вона усміхнулася Фірніету, але не ризикнула поцілувати, хоч їй дуже хотілося.

— Ідемо.

Швидким кроком вони дійшли до Ліданії, а звідти вже перемістилися через портал до столиці Велланії — Делавії. Феліція ще не до кінця звикла до цих переміщень, але вони починали їй подобатися. Телепортація дуже скорочує час.

Імператор Ромерік здивувався їхньому несподіваному візиту, але погодився прийняти. Вони розташувалися в особистій вітальні Імператора, де їм подали ароматний гарячий чай і смачні пряники і вони розповіли причину свого візиту.

— Так, я знаю про силу поглинання Еділана, — зізнався Імператор Ромерік. — Він мені все розповів.

— Але чому ви мовчали, Ваша Величносте? — Фірніет був здивований, що Імператор приховав такий важливий факт.

— Та тому, що вона в ньому спала! Передається вона у спадок чи ні, але користі від неї ніякої. Спляча сила не вважається справжньою. От і все. До того ж, жодного зв'язку між Еділаном та Феліцією немає. Отже, я не бачив сенсу в тому, щоб тобі про це розповідати.

— Можливо, якийсь зв'язок і є, — заперечив Фірніет. — На Землі вона сама по собі з'явитися не могла, а тут тільки Сетірами нею володіють, хай і в сплячому вигляді. Решту поглиначів винищив король Детрен невдовзі після загибелі своєї дружини. Тож більше ні з ким зв'язку не може бути.

— Якщо хочеш, навідайся в гості до Сетірамів. Я зв'яжуся з ними та попрошу сприяння. Вони напевне краще знають про свою силу.

— Так і зробимо. Домовтеся з ними на завтра, Ваша Величносте, якщо можливо. Після обіду.

— Не хочеш пропускати роботу, Фірніете? — посміхнувся Ромерік. — Похвально.

— Я завжди серйозно ставився до своїх обов'язків, — кивнув Фірніет.

Імператор одразу ж відправив Сетірамам повідомлення та домовився, що Фірніета з Феліцією приймуть завтра о 16:00. Допивши чай, вони відкланялися і поспішили назад до академії. Фірніет погодився з Феліцією, що жити в академії зручніше, ніж постійно переміщатися порталами з дому.

— Можеш приходити до мене вночі в мої кімнати, — весело підморгнув Фірніет.

— Без стуку? — засміялася Феліція. — І навіть без попередження?

— Тепер так, — Фірніет заключив її в обійми і обдарував довгим, ніжним поцілунком, перш ніж вони повернулися до стін академії.

Ввечері Феліція трохи позаймалася в бібліотеці, їй усе ще треба було отримати більше знань про магію, щоб бути нарівні з іншими студентами. Вона засиділася за підручниками допізна і вийшла з бібліотеки, коли вже перевалило за північ. Бібліотекарка дозволила їй залишатися, скільки потрібно. Вона поважала студентів, які прагнули знань. Позіхаючи і хитаючись від втоми, Феліція пішла вниз — у кімнати Фірніета. За той недовгий час, що тривали їхні стосунки, Феліція встигла звикнути засипати поряд із коханим. Він ще не лягав, досліджував свої книжки. Феліція помітила, що вони стосувалися порталів.

— Шукаєш спосіб потрапити до Обителі неупокоєнних? — спитала Феліція, позіхаючи на весь рот. Їй хотілося якнайшвидше забратися в ліжко і забутися в рятівних обіймах сну та Фірніета. Але коханий спати не поспішав.

— Переглядаю, може, знайду щось.

— Але ж ми можемо знайти спосіб у лабораторії Валідани. Навіщо ти дарма час витрачаєш?

— А можемо не знайти. Мені все одно не було чим зайнятися ввечері. Після того нападу в Ліданії аптекар мені більше не давав замовлень. Мабуть, думає, що я на нього образився і більше не хочу співпрацювати. Треба буде зайти до нього на шляху до порталу. А то я не можу без діла сидіти.

Феліція посміхнулася і, піднявшись на носочки, поцілувала Фірніета у куточок губ.

— Ходімо краще спати.

— Гаразд, вмовила. Тільки вранці встань раніше. Ще не вистачало, щоб хтось помітив, що з моїх кімнат зранку студентка виходить.

Феліція знову не могла всидіти на заняттях: слухала одним вухом, відволікалася і ніяк не могла зосередитися на темі лекцій, не кажучи вже про практику. Навіть прості заклинання Ілюзій у неї не хотіли виходити.

— Ваші думки десь не тут, Феліціє, — завжди доброзичливий маг Брідеван почав її суворо відчитувати. — Так не можна. Коли ви створюєте заклинання, ви повинні думати тільки про нього, а не про сторонні речі, інакше все може вийти з-під контролю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"