Читати книгу - "Гонка за коханням, Devol"

 Нашою задачею було затримати вбивць поки не приїде поліція. Треба було хоча би їх обеззброїти і викликати поліцію.  

 -Нам треба їх обеззброїти. Марк ти нападаєш на ту группу,їх четверо. Матвій ти на них, ну тих яких шестеро. Яно, а ми на группу з 8 людей. До діла скоріше! І ще хтось визовіть поліцію.

-Ок.

-Дякую, Яно!

...

 Я не знаю як але ми за 10 хвилин впорались із злодіями. Вже більше ніж 3 десятка вбивць, лежали зв'язані поряд з Чинним під'їздом. Хоч і була північ бригаду  поліцейських машин було прекрасно видно. Здалеку миготіли сирени. Ми помахали їм, здається вони нас помітили. З машини вийшов достатньо жахливий пан. Він був повненьким і дуже високим.

 -Доброї ночі! Дітоньки якщо ви потурбували нас зря, то прийдеться платити штраф. Ну, що ж тут у вас?

 -Ну, ось поглянте Шеріф.

 -Невже, це ті про кого я думаю. Ей, новенький підійди. 

 -Так, шеріфу. Я вже тут.

 -Угу. Кто це?

 -Три десятка вбивць, частину яких розшукують більше тридцяти років.

  -Значить мені не здалося. А, я вже думав що це якась шутка. І це правда зробили ви? Бо на вас нема ні однієї подряпини. 

  -Ем, ну якось так вийшло.

Ну, не могла ж я сказати йому що, ми безсмертні. І впорались з ними за 10 хвилин. Знову роздався голос шеріфа.

  -Ой, та ладно. Друзі загрузить їх до машин. А ви все розповісте у поліцейській дільниці.

  Знову роздався гул сирен. І вже на ранок ми їхали в участок. Я наблюдала з вікна на світанок. Мабуть цей день я ніколи не забуду.