Читати книгу - "Троянди, Мері Горн"

- Так-так-так. - сказав чоловік у трубку.

Він повернувся до мене і жестом показав зачекати.

- Правильно. Завтра приїдете до мене в офіс я все детально поясню. Угу. Так, і вам також.

Чоловік скинув виклик і підійшов до мене. Він взяв Кружку з моїх рук і підніс до губ. Раптом він скривився наче з'їв кілограм лимонів.

- Ти взагалі цукру не давала?

Бажання знову хляпнути себе по чолі з'явилося в моменті.

- Я забула. Вибачте, я зараз принесу гарячу з цукром, - сказала я забираючи Кружку в чоловіка, але він не відпускав її.

Мої пальці накрили його і я відсмикнула руку. По тілу наче електрозаряд пронісся.

- Ні, ця також смачна.

Я не стримала своє хмикання.

- По вашій міміці не скажи.

Чоловік криво посміхнувся кладучи Кружку на блюдечко.

- Я настільки очевидний? На наступний раз спробуй додати цукру.

Я кивнула головою.

- Так, звичайно ж.

Я розвернулася, щоб піти, але раптом стопа поїхала в сторону і я ледь не впала. Відчувши міцні руки на талії я ахнула. Відчуття. наче по моєму животі щось тече змусило мене випрямитися.

- Я думав, що білизну вибирають у тон до спідниці. 

Я залилася румянцем. Моя спідниця розірвалася по шву і єдине що її зараз тримало, це нещасний сантиметр на талії, де зараз лежить рука Артема.